ye-logo.v1.2
27 Лютого, 2020

Дід-«відмовник».

Здоров'я 8380 2

Так називають 65-річного жителя Дунаївців, котрий лікує людей навіть по телефону

Про дунаєвецького діда, який має надзвичайні здібності й виліковує будь-які хвороби та кодує від шкідливих звичок, дізналися ще декілька місяців тому. Та наважитися на експеримент і закодуватися якось не вистачало сміливості, а, можливо, банального бажання. Та вкотре зваживши усі плюси для власного здоров’я та гаманця таки вирішив кинути курити…

Як розповів знайомий, котрий сам вдався до заклинань дунаєвецького «шамана» і, власне, розповів про знахаря, дід приймає лише тричі на тиждень – суботу, неділю та понеділок. Домовлятися про зустріч також необхідно заздалегідь. Коли набрав номер мобільного, то одразу здивувався: замість очікуваних звичайних гудків почув мелодію відомого твору Бетховена «До Елізи». Хоча, слухавку взяв саме Миколайович, (саме так діда називають). «Миколайович, ви у суботу приймаєте?» - запитав я. «Чого ж ні, - відповіли на тому кінці дроту. – Приїзди десь о годині 9.00, а там розберемося, для чого і що робити з тобою будемо…»

Сеанс тривалість у хвилину

Відшукати Миколайовича у Дунаївцях зовсім не важко. Точніше, дорогу до його хати на провулку Войкова завжди вам підкажуть місцеві таксисти. Принаймні, ми з моїм колегою так і зробили.
Виявилося, що дід-«відмовника» мешкає на самісінькому краю провулку.
Хата невелика, та біля гаража цілком сучасна тротуарна плитка і величезна блискуча табличка – провулок Войкова. Підходиш, і натискаєш на кнопку дзвінка.
«Та чого дзвонити, я тут вас давно очікую. Ось до зими готуюся», - каже дідусь у камуфляжній куртці та якомусь дивному кашкеті, відкладаючи у бік деталі від обігрівача.
Приймає Леонід Миколайович, як згодом він назвався, у власному гаражі, де стоїть старенький «Жигулі».
«Ми до вас приїхали, щоб від «курева» «закодуватися», - одразу ввожу у курс справи «відмовника».
«Можна, - каже він, - сідай на той стілець», - показує він у куток гаража.
Сам сідає навпроти. «Тобі як, - каже, звертаючись до мене, – повну програму чи неповну?». На моє здивування пояснює: «Повне, це – коли цигарку закуриш і «того» – одразу на кладовище, а неповне, коли зможеш, при бажанні через роки три закурити. То що?» Я, заядлий курець, у якого йде на день пачка цигарок все ж таки обрав «повну програму».
Дідусь, почувши відповідь, взяв у руки невеличкий хрестик та почав водити поміж нами, промовляючи тихим голосом: «Чи можна цього молодого чоловіка кодувати?» Почувши звідкись позитивну відповідь почав процедуру - підійшов до мене поклав руку на спину та груди, щось прошепотів. Знову сів на стілець. Взяв до рук хрестик… «Все, - каже, - давай наступного». Уся процедура тривала трохи більше хвилини. Хоча, за цей час, він встиг розповісти й про свого знайомого, котрого «кодував» від горілки. За словами діда, коли той відхлебнув трохи, ледь не віддав Богу душу. Врятувало те, що тоді знаходився у лікарні і «експеримент» відбувався на очах лікаря, котрий не міг повірити у силу діда-«відмовника».

Грошей за свої чудодійну силу Миколайович не бере, каже: «хто скільки дасть…»

Уся справа в «мікрочипах»

Вже пізніше, коли мій та сеанс мого колеги був закінчений, Леонід Миколайович розповів, що знахарством займається з самого народження. Його першою клієнткою стала власна мати, якій він чудодійним способом, а точніше випадковим торканням не те, що зупинив кровотечу пошкодженого пальця, а зробив так, що від порізу й сліду не залишилося. За першою освітою, каже дідусь, він - медичний працівник. Та ескулапам служив недовго: не зійшовся, свого часу, поглядами партійною верхівкою. Згодом закінчив колишній Хмельницький технологічний інститут та про свої здібності ніколи не забував. Каже, що кодування - це дрібниці, при бажанні будь-кого розкодує. Основне його призначення - лікувати людей. Як доказ, достає зі старої шафи купу фотокарток клієнтів. На зворотному боці вказано, звідки людина до нього приїхала, на що хворіла і скільки сеансів знадобилося до видужання. «І ти приїзди до мене, - каже дідусь. – А хочеш, я тобі, хоч діагностику проведу?» Не дочекавшись відповіді, одразу взяв до рук хрест, який, за його словами, відлякує потойбічну силу та погану магію і знову запитав: «Чи можна мені діагноз поставити?» Дочекавшись ствердної відповіді, трохи помовчав та почав розповідати:« Проблеми в тебе з кишківником, шлунком та на ноги є скарги…» Розмову перервав дзвінок на стільниковий. «Це Володимир з Києва, - чутно на тому кінці слухавки, яку «відмовник» заздалегідь включив на гучномовець, - хочу у вас сеанс пройти». Леонід Миколайович поцікавився, як йдуть справи. Почувши позитивний відгук про його «лікування», одразу почав водити пальцем по мікрофону телефона. «Добре, Володя, - на сьогодні все, телефонуй…»
«А це ви для чого навколо мікрофона водили?», - запитав я. «Так сеанс проводив, - пояснив Миколайович. – Я вже точно і не можу пригадати, яка у нього хвороба. Та мій зв'язок з космосом вже допоміг багатьом людей. Приїжджають до мене звідусіль. Були навіть хворі з Америки. А ось сьогодні очікую з Вірменії».
Свій дар Леонід Миколайович пояснює зв’язком із космосом. Каже, що його тіло нашпиговане чипами зв’язку, вмонтованими у різні частини його тіла. Як доказ, демонструє шрами на власному тілі. І додає, що найневиправніші скептики все одно виліковуються завдяки його зв’язку з космосом.
В чудодійну силу діда-«відмовника» місцеві жителі говорять без бажання. Кажуть, що комусь допомагає, а комусь ні. До речі, самі до нього чомусь намагаються не ходити. Але нас вирішили від візиту не відмовляти. Та, чесно кажучи, курити хочеться. Маю надію, що, поки пишу цей матеріал, протримаюся…

Коментарі:

зоя 14.11.2010 19:49

Будь ласка, дайте телефон Леоніда Миколайовича

Я 09.11.2010 17:36

Уже еду! Пить надо бросать)))

До теми

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую