Щоб не зіпсувати олів’є

 До того ж, страв, у які входить консервований горошок, дуже багато. Тому важливо вибирати цей смачний продукт не поспіхом, щоб не виникло бажання вже за столом скурпульозно виловлювати зелені “намистинки” — бо несмачні й тверді. А розібратися з консервованим горошком допоможе тестування, яке провели працівники редакції “Проскурівський телеграф”.

Молодий, зелений — лізь у банку!
Нині зеленого консервованого горошку “розвелося” дуже багато. Проте господині знають, що далеко не завжди він є зеленим... Якщо скляна банка, то очі бачать, що купують. А в металевій тарі нерідко можна придбати “кота в мішку” - горошок трапляється блідо-жовтий, коричневий, твердий, крохмалистий та солоний. Фахівці радять обирати продукт, виготовлений за держстандартом (ДСТУ). Як не крути, але це додаткова гарантія якості. До прикладу, норми стандарту не допускають, щоб у консерви з горошком входив замінник цукру аспартам, який, за низкою обставин, може негативно відбиватися на здоров'ї людини. А ось у продукті, виробленому за ТУ, цей підсолоджувач може бути присутнім. За правилами консервації банки повинні містити не менше 65-70% гороху і 30-35% заливки. Перевірити це не складно. Злегка потрясіть баночку: вона гримить, як брязкальце? - виробник явно заощадив на сировині. А якщо звук глухий і не булькає – все в нормі. При виборі горошку слід звертати увагу ще на деякі особливості - зокрема, на склад продукту. Чим він коротший, тим краще: горошок, сіль, цукор і вода. Консервантів для виготовлення “зеленої консервації” додавати справді не потрібно. Якщо ж вони є, то це означає, щонайменше, що у виробника не все в порядку з обладнанням.

“Правильний” горошок виготовляють влітку
Консервований горошок буває різних гатунків. Найкращим вважається гатунок “екстра”, трохи поступаються йому — “вищий” та “перший”. Купуючи цей продукт завжди дивіться на дату консервації. Якщо виробник використовував свіжий молодий горошок, так званих лущильних та мозкових сортів, то на банці будуть вибиті літні місяці (найкраще: кінець травня — початок червня). А ось восени та взимку горошок можуть приготувати лише зі старих розмочених бобових. На сучасних консервах цифри малюють фарбою, яка не змивається (зверху на жерстянці або на кришці скляної банки). Якщо ж вони видавлені — це означає, що виробник використовував старі технології, які визнані шкідливими. Допускаються різні відтінки гороху – від яскраво-зеленого до оливкового. Колір залежить від теплового режиму, якому піддавався горошок при виробництві. Заливка може бути і прозорою, і каламутною (так буває, якщо крохмаль потрапив із плодів у розсіл, і це не є дефектом). Але в ній не повинно бути сміття та шматочків стручків.

“Наїдок королів” на Хмельниччині виготовляють лише два заводи
Ще декілька тисяч років тому в Китаї, Індії, Римі та Греції з гороху готували багато смачних страв, причому їх із задоволенням їли не лише селяни, а й аристократи. Французькі королі також дуже любили їсти горох, засмажений свинячим салом. Солодкий зелений горошок з'явився вже в XVI столітті, і заповзятливі голландці першими освоїли його виробництво. Англійці вважали горошок делікатесом, і коштував він дуже дорого, проте потім і вони навчилися вирощувати його на своїх городах. На Русі батько Петра Великого, Олексій Михайлович, поважав горох не менше, ніж французький король, проте він вживав його з топленим маслом. У радянські часи консервований горошок набув шаленої популярності (тоді випускали по 213 мільйонів банок на рік. Більше цих консервів вироблялося лише в США). Нині ж на теренах Хмельниччини цей продукт виготовляють лише два підприємства: Кам'янець-Подільське ТДВ “АДАМС” на базі Кам'янець-Подільського консервного заводу та ТДВ “Сатанівський консервний завод”.

Горошок здатен запобігати ожирінню та покращити стан шкіри й волосся

“Консервований горошок є дуже цінним дієтичним продуктом, - каже лікар вищої категорії, дієтолог Дмитро Кушніренко. - Володіючи високими смаковими якостями, він займає гідне місце в раціоні сучасної людини. Для тих, хто займається спортом і веде активний спосіб життя, страви з гороху будуть особливо корисні. Цінність насіння цієї рослини, як продукту харчування, насамперед, обумовлена високим вмістом у ньому білка. Саме завдяки цій дієтичній властивості він отримав назву “рослинне м'ясо”. В 100 г насіння гороху міститься приблизно 23 г білка (для порівняння: в 100 г яловичини міститься близько 19 г білка, а в такій же масі свинини - 15 г). Крім того, горох є важливим компонентом харчування ще й тому, що він містить достатню кількість вуглеводів (приблизно 57 г на 100 г продукту). Вони мають дуже важливі для нас властивості - при розщепленні в організмі вивільняють енергію, яку клітини нашого тіла використовують на підтримку різноманітних функцій, в тому числі й забезпечення рухової активності. Важливо й те, що вміст жирів у консервованому горошку невисокий - приблизно 1,5 г на 100 г продукту. Завдяки таким особливостям хімічного складу горох є оптимальним продуктом для дієтичного харчування. Він також характеризується деякими лікувальними властивостями. До прикладу, в народній медицині його використовують як сильний сечогінний засіб при захворюваннях нирок і печінки. При різних захворюваннях серця горох теж рекомендується включати в денний раціон. А білки, які містяться в насінні цієї рослини здатні запобігати процесу ожиріння. Споживати горох також радять при хронічному гастриті, виразці, атеросклерозі й цукровому діабеті. Багато хто вважає, що консервований горошок втрачає всі свої корисні властивості, але насправді така думка є неправильною. Пов'язано це з тим, що при консервуванні проводиться досить “лагідна” обробка горошку, при якій зберігаються всі корисні речовини. А це вітаміни — А, В1, В2, РР, С. Багатий горох і мінеральні речовини - калій, фосфор, залізо, магній, кальцій. Цей продукт здатен поліпшувати клітинний обмін, покращувати стан шкіри і волосся. Проте обмежувати вживання гороху рекомендується при таких захворюваннях, як подагра й сечокислий діатез. Це пояснюється тим, що в насінні цієї рослини містяться пурини - речовина, з якої в організмі утворюється сечова кислота. Вона здатна відкладатися у хрящовій тканині та в суглобах у вигляді солей”.