ye-logo.v1.2 food_01food_02food_03food_04food_05food_06food_07food_08food_09food_10food_11food_12food_13food_14food_15food_19food_17food_18food_19food_user-recipefood_20warningstar
6 Грудня, 2019

«Російський» сир в українській інтерпретації

6 Серпня 2013 р. Наталя Сідова Гурман 3586


«Проскурівський телеграф» вирішив дізнатися, який виробник робить смачніший сир й влаштував у редакції дегустацію цього молочного продукту

 «Російський» – один із найрозповсюдженіших різновидів твердих сирів, що став улюбленим для багатьох поколінь. Вперше виготовлений у російському місті Угличі у 60-ті роки минулого століття, він підкорив серця споживачів на всій території колишнього Радянського Союзу.
Сир «Російський» належить до сичужних твердих сортів й виготовляється з пастеризованого коров’ячого молока, з додаванням молокозвертаючого сичужного ферменту, закваски мезофільних молочнокислих бактерій та солі. Він має бути ніжно-жовтого чи жовтого, рівномірного по всій площі, кольору. Нерівномірне забарвлення та «гумовий» смак свідчитимуть про те, що сир не дозрів. Якщо ж період дозрівання штучно пришвидшили, дірочки формуватимуться не у центрі, як має бути при нормальному перебігу виготовлення сиру, а по всій площині.
Відрізана скибочка сиру має бути гнучкою, не кришитися й не ламатися на згибі. Смак і запах – сирними, злегка кислуватими, без сторонніх присмакаків. Уважно розгляньте його зовнішній вигляд: про те, що він залежався чи недбало зберігався, свідчитимуть обвітрені краї, маслянистий зріз та невеликі крапельки жиру, ніби сир «спітнів». Якщо ж краплі вирізнятимуться великим розміром чи кількістю, продукт містить рослинні жири. Поверхня якісного сиру чиста та суха.
Який же сир кращий?
Відповідь на це запитання шукали кореспонденти «Проскурівського телеграфу». Для нашої редакційної дегустації в кількох супермаркетах Хмельницького ми придбали сир восьми різних виробників, два з яких – місцеві («Вершковий рай» та ТОВ «Віньковецький сирзавод»). Щоб дізнатися про термін придатності, місце виготовлення, склад та інші відомості, надали перевагу сиру, фасованому безпосередньо на підприємстві, а не у магазині чи супермаркеті. Хоча він значно дорожчий за ваговий, проте містить чимало інформації. А ось фасованого сиру місцевих виробників знайти не вдалося – довелося просити продавців відірвати етикетку від цілого бруска.
Уважно вивчивши інформацію на пакуванні та етикетках, довідались, що усі вони, принаймні теоретично, відповідають назві «сир» й не містять рослинних жирів. Більшість були виготовлені за технічними умовами (ТУ), й лише Віньковецький – згідно із ГОСТом. Масова частка жиру в сухій речовині у семи з восьми зразків – 50% й лише у «Клубі сиру» – 45%.
Найменші дірочки виявилися у віньковецького сиру та «Шостки». В усіх зразках, окрім зразка від «Вершкового раю», скибочки були гнучкими, й при нарізуванні не кришились та не ламались. До того ж, хмельницький сир мав нерівномірне забарвлення – жовтіший всередині й майже білий по краю.
Під час нашої дегустації найменшу кількість балів (за п’ятибальною системою) отримали зразки «Російського» сиру місцевих виробників: ...

Уривок з статті. Повну версію читайте у журналі "Проскурівський телеграф" №31 від 01.08.2013.

 

споживач, харчування, сир, «Російський» сир, дегустація

Коментарі:

  Так  Ні, дякую