Ванільний цукор краще зробити власноруч

З давніх-давен ваніль вважалася однією з найдорожчих прянощів. У Мексиці фермери навіть ставили тавро на кожен стручок, настільки високо вона цінувалася. Нині ж у торговій мережі без проблем можна знайти не лише  натуральну ваніль та її похідні у вигляді порошку та екстракту, але й хімічні «сурогати», які є значно дешевшими.

Про те, чи рівнозначною з точки зору якості та корисності є така заміна, ми запитали у технолога-кондитера Оксани Войчишеної та кулінарного блогера Максима Рудькова.

«Більшість надає перевагу «хімічному» ваніліну»

«Нині набагато частіше в продажу зустрічається кристалічний ванілін, — розповідає Оксана Войчишена. — Це синтетичний аналог, який представляє собою безбарвні голчасті крупинки з запахом ванілі. Щоб випічка наповнилася ніжним ароматом, досить малої дрібки. При його використанні потрібно бути дуже обережними: якщо переборщити, випічка набуде неприємного гіркуватого присмаку. Не таким концентрованим є ванільний цукор. Він буває двох видів — ароматизований натуральною ваніллю та її синтетичним прототипом. Звісно, більшість виробників та споживачів надають перевагу «хімічному» ваніліну, оскільки коштує він у порівнянні з натуральними стручками дуже дешево. Що ж до впливу на здоров’я такої «недорогої альтернативи», то варто лише подивитися на її склад. До прикладу, лігнін ваніліну — побічний продукт промисловості із деревних відходів целюлози, а етиловий ванілін — з'єднання, отримані з кам'яновугільної смоли».

Ванілін у стручку та «пакетований» — це небо і земля!

«І ванілін, і ванільний цукор, які продаються у магазинах — це все хімія шкідлива для здоров’я. Тай такого ніжного аромату, який дає натуральна ваніль, ви ніколи не відчуєте у «пакетику», — запевняє Максим Рудьков. — Навіть сам процес «обробки» ванільного стручка уже викликає радість! Використовують його наступним чином: розрізають уздовж і вибирають насіння. Головним джерелом аромату є саме стручок. Його можна прокип'ятити у вершках, молоці або іншій рідині, щоб приготувати ванільний соус або пудинг. Потім стручок слід вийняти, промити, просушити й покласти в ємність із цукром або цукровою пудрою. Через 2 тижні матимете домашній ванільний цукор, з яким навіть віддалено не зрівняється магазинний. Важливо, щоб ємність при цьому була щільно закритою. Як правило, з одним стручком змішують 250 г цукру або пудри. Насіння також не викидають. Його можна змолоти на порошок та змішати з цукром. 

Стручки ванілі дуже швидко висихають — вже через тиждень навіть при зберіганні в пакеті втрачають м'якість. Їх використовувати можна, але вони тверді, і це незручно. В цьому випадку є два варіанти — відразу покласти розрізані стручки в банку з цукром, або ж зробити спиртовий ванільний екстракт. Він буде досить концентрованим, що дозволяє використовувати його дуже економно (близько 1 ч. л. на декілька порцій крему). Для його приготування на один стручок ванілі слід взяти близько 30 мл спирту. Ваніль розрізати уздовж та навпіл, скласти у банку й залити спиртом. Настоювати 2-3 тижні».