Секрети випікання короваю розкриває коровайниця із Сатанова Вікторія Оліфір

Світ солодощів та десертів приваблював Вікторію Оліфір із самого дитинства. Ще школяркою вона без сторонньої допомоги легко могла спекти торт, тістечко чи печиво. Каже, що вміння їй передалися від матері, яка свого часу була знаним кондитером-аматором і без її смаколиків не обходилося жодне весілля. Попри основну роботу медсестрою, жінка завжди знаходить час для свого хобі. Вона постійно опановує якісь нові техніки, відвідує майстер-класи, переглядає онлайн-вебінари. Минулоріч почала випікати ще й весільні короваї, слава про які швидко розлетілася навіть за межі Городоччини.

Кондитерським мистецтвом пані Вікторія професійно займається лише шість років. «Розпочалося все з того, що моя 4-річна донечка попросила на свій день народження великий та красивий торт у вигляді героя улюбленого мультфільму. Знайти такий у магазині мені не вдалося, тож довелося терміново вчитися працювати з мастикою й виготовляти подарунок власноруч. Процес виявився таким захопливим, а результат так усім сподобався, що захотілося розвиватися в цьому напрямку далі. Тим більше, що в моїй сім’ї всі ласуни, а мені, як і кожній жінці, хочеться, аби рідні споживали якісну та корисну домашню їжу. Досить швидко родичі, друзі та знайомі почали просити, щоб я спекла для них торт на якусь святкову подію. І їхнє щире захоплення та вдячність стали найкращою мотивацією та стимулом не покидати цю справу. Що ж до короваю, то це моя нова відрада! Вперше спробувала спекти його на весілля для хрещениці. Аби виріб був окрасою святкування і його не соромно було подарувати нареченим, я навіть відвідувала курси з випікання короваю, які проводила дуже талановитий кондитер із Дубно. Нині мені однаково вдаються як маленькі обрядові весільні хлібини, так і чотириярусні короваї на 28 кг, якими можна нагодувати понад 200 гостей».

Пані Вікторія має перевірений рецепт весільного обрядового хліба, яким із нею поділилася коровайниця з села Кленове, що на Городоччині, Галина Смик, яка понад 50 років присвятила цій справі. Каже, що застосовує у своїх виробах лише натуральні інгредієнти. Чи не головним із них є мед. «Ми з чоловіком маємо невеличку пасіку, тож за якість цього інгредієнту я спокійна. Також тримаємо кури, тому у випічку завжди кладу домашні яйця, — ділиться коровайниця. — На один 15-кілограмовий коровай йде близько 30 яєчних жовтків, 15 склянок цукру, по 1 л сметани й молока, пів кілограма вершкового масла, олія... Лише борошна потрібно відро! Головне правило — щоб усі продукти були кімнатної температури. Дріжджі використовую тільки «живі». Мені здається, вони краще працюють. Вимішувати таку кількість тіста справа не з легких. Руки потім гудять. Але й халтурити не можна, адже від цього процесу залежить результат. Опара підходить протягом трьох годин. Завдяки цьому, тісто потім легше замішується. Ще три години воно відстоюється у мисці в теплі й чотири години у формі, а потім ще чотири години випікається. Коровай любить тишу та не переносить протягів. Ще важливо, щоб він був спечений за 3-4 дні до транспортування. В іншому випадку — осяде. Хвилюватися, що виріб зачерствіє, не варто, оскільки в складі тіста багато жирів, що забезпечує йому м’якість на тривалий час».

За словами кондитера, оздоблення короваю буває поліським, українським та мастичним. Перше — це коли виріб прикрашається запеченими елементами з прісного тіста. Їх потрібно вручну вирізати, виліплювати та окремо випікати. Такі короваї нині найпопулярніші. При українському оздобленні тісто підфарбовується за допомогою харчових барвників та желатину. Традиційними для нього є маки та вишиванка. При мастичному — коровай вкривають марципаном та прикрашають марципановими квітами.

«Виготовлення оздоблення — це тривалий та трудомісткий процес. На нього у мене йде близько тижня, — каже пані Вікторія. — Роботу з тістом та його випікання теж швидкою не назвеш. Якщо я розпочинаю о шостій ранку, то завершую близько другої ночі. Моя мама дивується, як можна після важкого робочого дня ще потім годинами стояти біля духовки, чаклувати над тістом і «гратися» з прикрасами... Але, коли бачиш результат своєї праці, то це діє як найкраща пігулка проти втоми».