ye-logo.v1.2 food_01food_02food_03food_04food_05food_06food_07food_08food_09food_10food_11food_12food_13food_14food_15food_19food_17food_18food_19food_user-recipefood_20warningstar
26 Жовтня, 2020

Писанкарка розповіла, як виготовити писанку-оберіг

17 Квітня 2020 р. Світлана ЯСЬКОВА Гурман 1153
«Писанки – це прадавній слов'янський оберіг, справжня система символів, з якими пов'язано чимало народних легенд та повір'їв», – каже Галина Йосипівна.
«Писанки – це прадавній слов'янський оберіг, справжня система символів, з якими пов'язано чимало народних легенд та повір'їв», – каже Галина Йосипівна. Фото: автора

Віддавна пофарбовані яйця виконували роль вітальної листівки.

Писанки, дряпанки, крапанки, мальованки… Яких тільки великодніх яєць не оздоблюють учні гуртка писанкарства, який діє при Зіньківському НВК, що на Віньковеччині. Ще 2010 року дві зіньківчанки, рідні сестри Галина Бернацька і Валентина Когут започаткували в місцевій школі Хату-писанку та Музей народних ремесел. З того часу переймати майстерність та познайомитися з історією рідного краю до них ходять не лише гуртківці, але й дорослі мешканці села. Займатися цією справою сестри розпочали не випадково. В їхній родині писати писанки вміли навіть чоловіки, а прабабуся виготовляла великодні яйця не лише для всієї своєї родини, але й для усього села. Замовлення майстриня розпочинала приймати одразу ж після Різдва. Вона їх запікала в печі й такі писанки потім зберігалися дуже довго.

Ексклюзив серед писанок – біла подільська
«Писанки – це прадавній слов’янський оберіг, справжня система символів. З ними пов’язано чимало народних легенд та повір’їв, – розповідає Галина Йосипівна. – Ми з сестрою взялися відтворювати нашу традиційну зіньківську писанку, згадуючи візерунки, які писали на яйцях ще в дитинстві. Писачки в нас тоді були саморобні – з металевих кришок для банок. Для Зінькова притаманні сюжетні писанки. На відміну від подільських, на них не було повторень та графічного поділу. До речі, практично в кожному регіоні України використовували сонячний символ ружі. У нашому ж музеї зібрано справжню скарбницю усіх писанкових візерунків, які побутували в різні періоди на теренах нашого краю. Серед ексклюзиву – подільська біла писанка. Такі великодні шедеври виготовляли в Одеській області, а, як відомо, на той період Овідіопольський регіон був частиною Поділля. Загалом, подільську писанку дуже легко відрізнити від інших. Вона характеризується великими елементами, у ній практично завжди відсутні будь-які дрібні символи. Композиційна складова стримана й переважає чорний колір. А ще в подільській писанці досить часто застосовувалися елементи крапанки, що й відрізняє її серед інших регіонів».

В музеї зібрано справжню скарбницю усіх писанкових візерунків нашого краю.

Ружа – для кохання, дубовий листок – для здоров’я
За словами пані Галини, всі візерунки на традиційних писанках, в основному, дохристиянські й кожен із них мав своє значення. Адже в стародавні часи розписане яйце дарували з найкращими побажаннями наче вітальну листівку. Так, до прикладу, сонячну ружу малювали тоді, коли хотіли освідчитися в коханні, дубовий листок – коли бажали парубкові або чоловікові міцного здоров’я. «Один із найдавніших символів на писанках – це сварга (видозмінена свастика). Цей індоіранський знак зародився дуже давно та перейшов у різні види мистецтва, – каже писанкарка. – Насправді – це сонячний солярний знак, який не несе жодного негативу. Писанки-сорокаклинки дарували господарям, щоб врожай був щедрим. Ромби символізують родючість, решітка та граблі – добробут, рисочки – дощ. Якщо на ній малювали крапочки, то вони уособлювали засіяне поле, якщо вужа (сварга) – то намагалися задобрити володаря підземного царства. Українські писанки досить часто ділили на частинки-сектори. Якщо на чотири, то це символізувало чотири пори року. На мою думку, всі візерунки настільки досконалі й гармонійні, так доповнюють один одного, що не має потреби привносити щось своє й змінювати сюжет».

Решітка та граблі символізують добробут.


Писанка була відома людству ще за тисячу років до Різдва Христового
«Раніше наші пращури знали близько двадцяти технік оздоблення яєць. До наших часів збереглися лише чотири – крашанка, дряпанка, мальованка та писанка. Остання була відома людству ще за тисячу років до Різдва Христового. Принаймні про це свідчать археологічні знахідки. Щоправда, ті писанки були глиняними, – ділиться Галина Йосипівна. – На Поділлі ж найстарішу писанку знайшли в Меджибожі. Вона була також керамічною». З першого погляду може здатися, що розписувати яйця легко, але це зовсім не так! Художниця запевняє, що це кропітка та важка праця. За словами жінки, наші пращури для фарбування використовували різноманітні природні матеріали: коріння, бруньки яблуні, сік бузини, лушпиння цибулі тощо. Зараз писанкарі пишуть писанки аніліновими фарбами. Однак перед нанесенням будь-якого барвника вони обов’язково «протравлюють» шкаралупу оцтом, тобто знежирюють її. Що ж до мальованок, то їх найкраще розписувати гуашшю. Аби швидко видути яєчко, пані Галина радить обережно проколоти його з обох боків голочкою.

 

писанка, писанки, гастроновини, Бернацька Галина, гастро новини, Зіньків, Великдень, розпис писанок, писанкові візерунки, писанкарство, подільська писанка, зіньківська писанка

Коментарі:

  Так  Ні, дякую