На Дунаєвеччині меценати хочуть відбудувати старовинну церкву

Село Маліївці на Дунаєвеччині відоме не лише завдяки палацу Орловських, який чудово зберігся до наших днів, чи мальовничому штучному водопадому над печерою: тут, на кручі, над водопадом, колись височіла церква та існував монастир. 

«Кілька століть на цій кручі стояла церква. Вона була збудована у 1673 році і проіснувала до 1933 року. Не пережила часів червоного терору. Нині знайшлися небайдужі місцеві жителі, які хочуть відбудувати храм. У мене є його давня фотосвітлина. Храм свого часу існував як православний, потім як католицький василіанський монастир... Після базиліан церкву знову перейшла православним. Знищили її у 1933 році», - розповідає Сергій Шпаковський, завідувач відділом охорони пам’яток історії та культури у Хмельницькій області.

Додає, нещодавно спільно з колегами-пошуковцями громадської організації «Пам'ять та Слава Європи» вони провели на цій території геосканування.

«Варто додати, що у 2002 році тут були проведені археологічні шурфування під керівництвом археолога Павла Нечитайла. Обстежуючи територію, скельні печери, він натрапив на давньоруські поховання. Тому ми сподіваємося, що геосканування покажуть щось цікаве та будуть виявлення залишки фундаменту Хрестовоздвиженської церкви. Цілком можливо відбудувати храм саме на тому місці, де від був зведений ще у XVII столітті».

Дослідники маліївецької спадщини переказують, що Хрестовоздвиженський храм був особливим. Територія була обнесена кам’яним муром. На вході – металева кована брама з дзвіницею і чотирма дзвонами. Навколо стояли статуї святих. 

Мальовничий вигляд водопаду зачаровує.

Місцеві жителі кажуть, що на цьому місці завжди особлива енергетика. Тож помолитися сюди йдуть і православні, і католики, і навіть язичники. Кажуть, за слов’янських часів саме на цій кручі було велике язичницьке капище. А з приходом християнства тут, у печерах, оселилися монахи, які облаштували собі у невеличкій печері келію.