ye-logo.v1.2
31 Травня, 2020

Цей день в історії Хмельниччини: 21 травня

Історія 2145
Статуя Богородиці у Кам'янці-Подільському на мінареті при Кафедральному костелі
Статуя Богородиці у Кам'янці-Подільському на мінареті при Кафедральному костелі. Фото: andy-travelua.livejournal.com

Що про цей день розповідають історичні джерела.

21 травня 1756 року (10 травня за старим стилем) у Кам’янці-Подільському на мінареті при Кафедральному костелі встановлено мідну статую Богородиці. Реставрація мінарету та встановлення на ньому статуї Богородиці є заслугою Миколи Дембовського. Недарма над входом до костелу бачимо його герб – «Jelita», а серце біскупа зберігається в костелі в кам'яній урні, під якою встановлено пам'ятну плиту. Саме на замовлення Дембовського в Гданську було виготовлено статую Діви Марії, яка вже понад чверть тисячоліття прикрашає мінарет. Металеву скульптуру виконано в стилі бароко. Діва Марія в позі благословення, обличчям на захід, стоїть на земній кулі з півмісяцем. Земну кулю обвила змія з яблуком. Над головою Мадонни німб із 12 зірок.

У січні 1989 року в Кам'янці-Подільському несподівано спалахнула суперечка: з чого зроблено Мадонну? Адже Юхим Сіцінський (1895 року) пише про «мідну статую Богородиці», а Олександр Прусевич (1915 року) зазначає, що вона з бронзи. Чомусь гору взяла «бронзова» версія, яка стала кочувати з путівника в путівник. Проте в листі до однієї з газет (оприлюднено 21 січня 1989 року) краєзнавець Віктор Пасічник розповів: «У 1969-1970 роках я здійснював технічний нагляд за реставрацією мінарету. Під час складання дефектного акту про технічний стан Мадонни встановлено, що її виготовлено з окремих листків червоної міді методом штампування - чеканки з наступним складанням на заклепках. Скульптура має порожнину, насаджена на металевий стрижень, на якому й закріплена».

Встановлення й закріплення на висоті 37 метрів важкої статуї заввишки понад 3 метри було нелегкою інженерною задачею, адже тоді не було підйомних кранів. Фото: з архіву.

Невдовзі своїми знаннями про історію створення статуї поділився кандидат історичних наук Анатолій Томашевський. Він повідомив, що статую виготовили в Гданську в майстерні з виробництва дзвонів. «Для дзвонів, - зазначає вчений, - використовували сплав міді й срібла. Тож із нього для статуї виготовлялися листи, а методом чеканки - окремі деталі, які з'єднувалися заклепками. Отже, статуя Мадонни не лита, вона має порожнину. Як свідчать історичні документи, після виготовлення статуї її відшліфували й покрили сусальним золотом».

Встановлення й закріплення на висоті 37 метрів важкої статуї заввишки понад 3 метри було нелегкою інженерною задачею, адже тоді не було підйомних кранів. Дослідники переконані, що технічна ідея встановлення статуї належить військовому інженерові Яну де Вітте: важку статую підняли на верхній ярус кафедральної дзвіниці, розташованої в північно-східному куті кафедральної садиби, на відстані понад 40 метрів від мінарету; між дзвіницею та мінаретом спорудили високу дерев'яну естакаду з помостом, по якому статую, за допомогою блока, повільно пересунули до мінарету, встановили й закріпили на ньому.

Щоб підняти мідну статую Діви Марії на мінарет, Ян де Вітте надбудував на дзвіниці четвертий ярус. Адже середньовічна дзвіниця була заввишки тільки 25 метрів.

У 1914 році Подільська «Просвіта» зазнала заборони діяльності від російської влади. Загалом товвариство «Просвіта» виникло в Подільській губернії в період революційних подій 1905-1907 років та відносної лібералізації суспільно-культурного життя в Російській імперії, яка розпочалась після появи «Маніфесту» від 17 жовтня 1905 року. Воно об’єднало навколо себе передовсім місцеву українську церковну та світську інтелігенцію на чолі з лікарем Костем Григоровичем Солухою. Упродовж двох років «Просвітою» було створено мережу організацій в різних населених пунктах Поділля. Після призначенням нового губернатора Олексія Ігнатьєва суттєво змінилось ставлення місцевої влади до діяльності товариства. Новий провідник губернії ретельно виконував документ, що надійшов у 1912 року від Київського генерал-губернатора в якому, зокрема, говорилось: «Назване товариство не може бути віднесено до числа організацій, розвиток і підтримка яких уявлялись відповідними і бажаними. Прошу… в міру можливостей утруднювати товариству «Просвіта» влаштовувати такі веселощі».

Зберігся детальний секретний рапорт керівника губерніального жандармського правління до подільського губернатора від 21 травня 1914 року. Отже, у цьому документі мова спочатку йде про те, що діяльність «Просвіти» «має явно виражену антиурядову спрямованість, що виражалась у намаганні культурно-освітнє та релігійне життя керівників поширити в Подільській губернії шляхом публікацій, агітації та поширення в професійних, кооперативних та культурно-освітніх організацій ідеї українського сепаратизму, збудження ворожнечі «малоросійського» населення до великоросів (москалів) і має на меті кінцеву ціль – відокремлення від Росії Південно-Західного краю та виникнення незалежної (самостійної) України на засадах соціал-демократичної республіки з Народною Радою на чолі».

Тоді, за вказівкою керівництва жандармерії Подільської губернії у бібліотеці-читальні, а також у провідників та активних членів губерніальної «Просвіти» було улаштовано обшуки. У Костя Солухи були вилучені друковані видання українською мовою (в тому числі й «Кобзар» Тараса Шевченка) і велика кількість листів від керівників українського національного руху на Кубані, організатора Кубанської «Просвіти».

Після цієї жандармської акції діяльність товариства на Поділлі фактично припинилась. На 22 травня його правління мало намір скликати загальні збори для обговорення питання про подальше існування «Просвіти», але воно так і не відбулось.
 

Статут Подільського українського товариства «Просвіта». Фото: rbis-nbuv.gov.ua

У 1995 році цього дня Кам’янець-Подільський вперше святкував День міста. Кульмінацією святкування стали концерт, проведений у Старій фортеці та феєрверк.

21 травня 2012 року у Хмельницькому розпочався IV Міжнародний фестиваль театрів ляльок. На нього до Хмельницького приїхали театри з Ізраїлю, Росії, Білорусі, Литви, Молдови та різних куточків України. За чотири дні фестивалю учасники показали 16 вистав.

У 2015 цього дня на Донеччині загинув Микола Гончарук. Родом з села Голики Славутського району, він ніс службу в складі 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57 Кіровоградської бригади під Лисичанськом в Луганській області, з грудня 2014 року під Горлівкою. На блокпості поблизу Горлівки боєць зазнав смертельних поранень внаслідок мінометного обстрілу. Похований у рідному селі 24 травня 2015 року.

2018 року 20 травня у Полонський район підкинули 20 тонн львівського сміття. Його згрузили поблизу сіл Новоселиці та Роговичі. Згодом його вивезли на місцеве сміттєзвалище. А керівництво району написали листи-звернення на ім'я голови Хмельницької ОДА та міського голови Львова Андрія Садового що таких «сюрпризів» терпіти не збираються.

Коментарі:

До теми

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення

Віддалена робота

  Так  Ні, дякую