Людські останки потривожили через кілька століть

На сесії міської ради зобов’язали  підприємця, який веде будівництво, перезахоронити усі останки, а на спільній могилі встановити хрест. Бізнесмен не відмовляється, однак стверджує, що більшість останків вже перепоховав.

Кладовище у нинішньому центрі міста існувало  з 1435-40 років до 1787 року.  Тоді там ховали усіх міських мешканців. На кладовищі діяла дерев’яна каплиця. У 1787 році на місці каплиці почали будувати костел. А кладовище перенесли на інше (біля нинішнього костелу святого Станіслава). Але cтаре повністю не закрили, тут ховали священиків з усієї округи та видатних осіб містечка. «Так було до 1935 року, - розповідає депутат міської ради Станіслав Гуменюк. – Більшовики зруйнували храм, а на його місці незабаром з’явився ресторан». «Варенична», «шашлична», просто кафе та ресторан — назва закладу громадського харчування змінювалася, однак призначення тривалий час залишалося незмінним. У радянські часи тут часто святкували визначні події, грали весілля. Сьогодні городоччани пригадують, що багато з пар, які своє одруження святкували саме тут, незабаром розлучилися, а у декого й взагалі доля склалася трагічно. Але кафе займало лише  невелику частину площ колишніх поховань. Масивні мури колишнього цвинтаря стояли ще кілька років тому. Ласий шматочок землі у самому центрі міста вабив багатьох. Нарешті у 2009 році виникло питання про видачу цієї земельної ділянки для ведення бізнесу. Планувалося, що тут відкриється магазин квітів. У вересні 2009 року доброчинне товариство «Полонія» звернулося до депутатів міської ради з проханням не віддавати цю ділянку під забудову. «Правління товариства, як громадська організація, не має законних прав втручатися у справи будівництва і  ніяким чином не може впливати на рішення міської ради щодо будівництва магазину, – йшлося у зверненні польської громади. – Разом з тим, більшість членів правління морально засуджує попереднє рішення сесії міської ради про виділення земельної ділянки на місці масових поховань, кладовищ, бо це протирічить загальноприйнятій моралі і духовності». Спершу будівництво нібито заборонили. Однак, згодом рішення  прийняли на користь підприємця. «Я голосував проти і навіть хотів тоді кинути свій депутатський мандат,  – з хвилюванням згадує події більше ніж дворічної давності Станіслав Гуменюк. – Але подумав: хто ж тоді боротиметься?».  Підприємиця, яка збиралася займатися квітникарством, дуже швидко змінила свою думку і... продала земельну ділянку. Новий власник, почавши масштабне будівництво, наткнувся на давнє захоронення. Частину останків він таки перепоховав, а решту землі разом з людськими кістками, вивіз за місто і висипав у лісосмузі. Коли ж мешканці міста обурилися таким вчинком, зверху навіз ще глини – начебто нічого не було. Але дехто з депутатів встиг сфотографувати те, що з’явилося у яру, ще до того, як його засипали глиною. Жахливе видовище депутати продемонстрували на фотовиставці просто під час сесії.
Питання перезахоронення останків предків для городоччан виявилося настільки серйозним, що його винесли на чергову сесію міської ради. Тепер депутати засуджували рішення своїх колег минулого скликання, і разом дошукувалися вирішення проблеми. «Власне, воно досить просте, – зауважив Володимир Федощук. – Потрібно зібрати усі останки і перезахоронити їх у спільній могилі на діючому кладовищі».  Його підтримали усі депутати. Підприємець Василь Петльований наче й не заперечував нічого. «Все, що зміг, я завіз і перепоховав біля костелу і на кладовищі, – виправдовується чоловік. – Якщо щось залишилося – вибачте. Я готовий встановити за свої кошти пам’ятну плиту». Депутати зобов’язали підприємця вивезти на кладовище усі останки. Пан Василь погодився загладити вину перед городоччанами. Контроль за виконанням рішення депутатів поклали на представника польської общини міста депутата Станіслава Гуменюка.«Я не відстану від нього, доки він не перепоховає усі останки наших предків і не встановить на могилі хрест», – зазначив Станіслав Тадеушович.