Що залишили по собі турки в Кам’янці-Подільському: мінбар в костелі та згадки про перший фонтан в Україні

Цим матеріалом сайт «Є» завершує цикл розповідей про те, які наслідки мав для Кам’янця період турецького панування у 1672 – 1699 роках, та які пам’ятки того періоду збереглися в місті. Раніше ми розповіли про завоювання міста османами та Турецький бастіон – пам’ятку, що має прямий стосунок до турків-османів. А також про кав’ярні, знайдені під час розкопок в місті та про культову споруду – мінарет, прибудований до Кафедрального костелу святих апостолів Петра і Павла. Сьогодні ж розповімо про про мінбар - невід'ємну деталь мечеті, місце, звідки імам читає проповіді… І зберігся він донині в Домініканському костелі в Кам’янці-Подільському.

Домініканський костел святого Миколая у часи турецького панування (1672-1699 роки) був перетворений на мечеть хасекі Рабії Гюльнуш - улюбленої дружини султана Мехмеда ІV. Дотепер тут зберігся мінбар тих часів. За словами істориків, виготовлений він з… надгробків. І саме тут, на території Домініканського костелу в ті часи можна було побачити Фонтан сліз, який можна вважати першим фонтаном в Україні… Про це сайту «Є» розповів Ігор Старенький, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника.

Про Фонтан сліз, який слугував надгробком

Там, де вулиця Домініканська (в Кам’янці-Подільському вона одна з найкоротших) впирається у площу Вірменський ринок, поруч з Домініканським костелом, розташована будівля колись Окружного суду, а нині виробничого корпусу швейної фабрики. Наприкінці ж XVII століття на цьому місці стояв палац Галіль-паші - бейлербея Кам'янецького ейялету, тобто турецького намісника цієї провінції.

Домініканський костел святого Миколая у часи турецького панування був перетворений на мечеть хасекі Рабії Гюльнуш - улюбленої дружини султана Мехмеда ІV

Саме з ним пов’язаний той факт, що не лише перші кав’ярні в Україні з’явилися в Кам’янці-Подільському, але й перший фонтан. В він був розташований саме на території Домініканського костелу. На жаль, донині він не зберігся.
«Це був Фонтан сліз, побудований на могилі доньки Галіль-паші, - розповідає Ігор Старенький. - Ми знаємо, що є Фонтан сліз в Бахчисараї, то він був збудований дещо пізніше. Тож можна говорити про те, що перший фонтан на теренах України був зведений саме в Кам’янці. І пов'язаний він з Галіль-пашею, резиденція якого була розташована поряд».

Щодо того, як та в якому віці померла донька Галіль-паші – свідчень не збереглося. Швидше за все в молодому віці.

«Фонтан сліз – це, по-суті, надгробок. Це не фонтан, як ми собі його уявляємо чи звикли бачити в сучасному світі. Він мав меморіальне значення. У ньому вода піднімалася наверх і краплями спадала донизу, наче сльози. Тому й мав він назву – Фонтан сліз», - пояснює Ігор Старенький.

На території Домініканського костелу в ті часи можна було побачити Фонтан сліз, який можна вважати першим фонтаном в Україні

І додає, що наразі на території Кам’янця-Подільського немає жодного дослідженого поховання турків того періоду. Ймовірно, усі вони були знищені або ж знаходяться на таких ділянках, які ще не досліджувалися.

«Скажімо, ми знаємо про те, що коли турки захопили місто, католицькі поховання, зокрема, знатних католиків похованих криптах при храмах, були знищені – вивезені за місто. І через 27 років ми бачимо зворотню ситуацію, коли так само були викинуті й турецькі поховання», - зазначає історик.

Про мінбар, виготовлений з... надгробків

Також на території Домініканського костелу до наших часів зберігся мінбар - так звана проповідницька кафедра. Це невелике підвищення зі сходами, якими піднімався муедзин проводячи намаз (п'ятиразову щоденну обов'язкову молитву мусульман».

На території Домініканського костелу до наших часів зберігся мінбар - так звана проповідницька кафедра

«Не завжди до храмів була можливість прибудувати мінарет, як наприклад, в Кафедральному костелі святих апостолів Петра і Павла. Тому в Домініканському костелі в період турецької окупації була зведена така проповідницька кафедра. А сам костел був перетворений на мечеть на честь улюбленої дружини султана хасекі Рабії Гюльнуш», - розповідає Ігор Старенький.

На мінбарі є напис, який перекладається як «Немає Бога крім Аллаха, і Магомет пророк його».

На мінбарі є напис, який перекладається як «Немає Бога крім Аллаха, і Магомет пророк його»

«Раніше часто можна було посути інформацію про те, що мінбар виготовлений з мармуру. Насправді це не так. Це місцевий вапняк. Причому, якщо заглянути всередину мінбару, можна побачити залишки надгробних написів. Тож виготовлений він з надгробних плит. І матеріал, однозначно, місцевого походження», - каже науковець.

Які наслідки мав для Кам’янця-Подільського турецький період

Чи мав якийсь позитивний, чи суто негативний вплив турецького періоду для Кам’янця-Подільського?

«Економічно Кам’янець занепав, - пояснює Ігор Старенький. - Значна частина будівель за цих 27 років зазнали руйнації. Особливо дерев’яні, які просто розбирали на дрова. Так, ми маємо опис міста 1700 року, де вказано, що дуже багато ділянок на той час пустували. Значно зменшилася кількість населення. А ще змістилися торгівельні шляхи. І це завдало нищівного удару по економіці Кам’янця-Подільського, основою якого була саме торгівля».

Утім, сьогодні, водночас, можна говорити і про позитив в плані історичної ретроспективи. Адже турецький період викликає одне з найбільших зацікавлень в історії міста. І на основі цього можна розвивати напрямки туристичної галузі.

На основі османського періоду можна розвивати напрямки туристичної галузі

«На сьогоднішній день це та сторінка в історії, завдяки якій можна розвивати додаткові напрямки туристичної галузі сучасного міста, - каже Ігор Старенький. - Зокрема, ідеї про те, щоб зробити Кам’янець кавовою столицею України (в місті започаткували фестиваль кави «Кам’янецька турка» - авт.). Загалом, османський період - це додатковий внесок в полікультурність та полірелігійність Кам’янця-Подільського, який завжди був поліетнічним. Ми знаємо про три основних громади міста – українців, поляків, вірмен. Але був і литовський період, були присутні єврейські громади… І, звісно ж, і цей – турецький період, коли тут перебували яничари, турецька адміністрація, певна кількість турецьких купців. Це частково також наклало своє відображення на місто, хоча впливу, який би докорінно змінив історію міста, не було. Крім звісно, економічного занепаду, після якого Кам’янець вже не відновився на повну потужність».