29 січня: історія, події та факти

Україна 29 січня відзначає День пам’яті Героїв Крут. Саме цього дня у 1918 році біля залізничної станції Крути підрозділи Армії Української Народної Республіки дали бій Червоній гвардії генерала Михайла Муравйова. Завдяки своєму подвигу українські воїни зуміли затримати просування ворога до Києва, де під проводом Симона Петлюри було придушено більшовицьке повстання. Як наслідок 9 лютого між урядами УНР і держав Четверного союзу було підписано Брестський мирний договір, який фактично визнав УНР суб’єктом міжнародних відносин.

За інформацією пресслужби Українського інституту національної пам’яті, на початку січня 1918 року більшовики встановили контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях та розгорнули наступ на Київ. 24–27 січня запеклі бої розгорнулись за станцію Бахмач. Коли українські війська відступили до станції Крути, на їх підтримку було направлено Першу Українську юнацьку (юнкерську) школу імені Богдана Хмельницького у складі 400-450 курсантів і 20 старшин, а також — 116-130 бійців першої сотні новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців. Крім того, до них приєдналися ще близько 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва з Ніжина. Їм довилося протистояти армії більшовиків, яка нараховувала 4 тисячі 800 бійців.

І ось 29 січня після запеклого багатогодинного бою з більшовиками, скористувавшись присмерком, українські війська організовано відступили зі станції Крути до своїх ешелонів. Але 27 студентів і гімназистів, які перебували у резерві, під час відступу потрапили у полон. Наступного дня усі були розстріляні або замордовані ворогом. Згодом їх поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

Розподіл сил української та більшовицької армій під час бою під Крутами. Інфографіка: Українського інституту національної пам’яті

За сучасними підрахунками, загалі втрати українських військ у битві під Крутами становлять 70-100 загиблих. З-поміж них 37-39 вбитих у бою та розстріляних студентів i гімназистів. Натомість більшовики втратили лише вбитими 300 солдатів.

Вшановувати Героїв битви під Крутами на державному рівні в Україні розпочали з 2004 року. Рік до того відповідний указ підписав президент Леонід Кучма. А під час президенства Віктора Ющенка роковини бою під Крутами були перетворені на масштабнішу подію.

Коротко про історичні події, які сталися цього дня у світі та Україні

1655 рік — Охматівська битва. Під селом Охматовим Черкаської області у триденному бою зійшлися сили Речі Посполитої та Кримського ханства з одного боку й Військо Запорозьке та військо Московського царства з іншого. Під проводом Богдана Хмельницького та Василя Шереметьєва 70 тисяч козаків і 20 тисяч москалів протистояли 50 тисячам поляків і 30 тисяча татар, які очолювали Станіслав Потоцький і Мехмет Гірай. Жодна зі сторін не змогла здобути перемогу, але втратила по 15 тисяч людей.

1886 рік — німецький інженер Карл Бенц отримав патент на триколісний автомобіль з двигуном внутрішнього згорання. Він отримав назву «Motorwagen» й став першим автомобілем подібного типу.

1916 рік — відбулися перші випробування англійського танка. А вже у вересні того року нова зброя з’явилася на полях Першої світової війни та зрештою вплинула на тактику ведення бою.

1960 рік — лікарі Вашингтонського університету представили першу штучну нирку.

Цього дня народилися

1860 рік — Антон Чехов, російський письменник і драматург.

1866 рік — Ромен Роллан, французький письменник і драматург, громадський діяч.

1906 рік — Андрій Зотович Поліщук, відомий оперний співак. Родом зі сім’ї селян з Нетішина.

1941 рік — Борис Івченко, український актор і режисер фільмів «Зоряне відрядження», «Олеся», «Пропала грамота».

1962 рік — Ольга Токарчук, польська письменниця, сценаристка, лауреатка Нобелівської премії з літератури 2018 року. Її перу належать твори «Правік та інші часи», «Бігуни», «Веди свій плуг понад кістками мертвих».

Цей день в історії Хмельниччини

29 січня 1914 року було забезпечене перше автобусне сполучення за маршрутом Кам’янець-Подільський – Проскурів. Автотранспорт курсував двічі на добу.

На початку ХХ століття на території Подільської губернії придатними для регулярного автосполучення були лише шосейна дорога Ісаківці – Кам’янець-Подільський – Проскурів – Старокостянтинів, а також кілька під’їзних шляхів від міст і містечок до залізничних станцій. Саме ними здійснювалися перші авторейси. Організовували їх приватні підприємці.

У матеріалах наукової конференції «Хмельницький в контексті історії України» йдеться, що у 1901-1904 роках дозвіл на перевезення пасажирів і вантажів автомобілями Проскурівсько-Ісаковецьким і Старокостянтинівським шосе отримало семеро підприємців. Але жодний з них не зміг організувати регулярні перевезення. Наприклад, один з цих перевізників мав власну машину. Це був французький п’ятимісний лімузин «Darracq». Однак його шофер-механік зробив лише кілька рейсів у 1904 році за маршрутом Кам’янець-Подільський – Проскурів. Далі авто вийшло з ладу, а іншої на заміну не було.

Так виглядали французькі автомобілі у 1914 році. Фото: svvs.org

Краєзнавці вважають, що розв’язати проблему регулярних перевезень на Поділлі вдалося лише після 1907 року, коли дозвіл на відкриття автосполучення Кам’янець-Подільський – Проскурів – Старокостянтинів було надано петербурзькому інженеру. Він зумів організувати більш-менш регулярний рух автобусів, що було важливо для губернського центру.

Цього дня 1920 року в Кам’янці-Подільському сталася пожежа в Палаці губернатора. Як пише у своїй дисертації Ігор Старенький, на цю подію болісно відреагував Юхим Сіцінський: «Знищили ту величність, що мав той будинок в первістнім вигляді. В той же час, при тому же губернаторові (70-ті роки ХІХ століття) були знищені деякі й інші пам’ятки старовини в Кам’янці: в замку знесена брама, що була при в’їзді від Підзамча, знесені башти, що стояли на кінцях Турецького мосту. Коли в 1842 році в Кам’янці був цар Микола І, то дав наказ нічого не рухати з фортифікацій міста і берегти замок, але той наказ забули, і нищили пам’ятки старовини немилосердно. І так робилося до останніх часів…».