ye-logo.v1.2

17 лютого: історія, події та факти

Історія 693
17 лютого 1919 року почали хоронити жертв Проскурівського погрому
17 лютого 1919 року почали хоронити жертв Проскурівського погрому. Фото: з книги «Знищення в Проскурові: на згадку про святі душі, які загинули під час страшної гайдамацької різанини», автор Альтер Гройсер

Про події з історії світу, України та Хмельниччини.

17 лютого 1919 року відбулося поховання жертв Проскурівського погрому. Від ранку і впродовж дня підводи звозили тіла до єврейського кладовища. Наймані селяни викопали велику яму, яка стала братською могилою для жертв різанини. Крім неї, ще було чотири братських могили менших розмірів. Поховати всі тіла вдалось лише до четвертої ранку наступного дня.

Проскурівський погром 1919 року став в історії Хмельниччини трагічним фактом під час якого, за різними джерелами, загинуло від 800 до 1 тисячі 600 людей. Наразі історики та науковці продовжують досліджувати події того періоду. Основними джерелами, які складають масштабне уявлення про те, що тоді відбувалось у Проскурові, є архівні документи, статті в газетах і зафіксовані у різний спосіб спогади свідків.

Про що свідчать зібрані документи, науковці Державного архіву області розповіли сайту «Є». Детальніше читайте у матеріалі: «Погроми – мій тактичний маневр на полі бою», — отаман Семесенко про трагедію у Проскурові.

Коротко про історичні події, які сталися цього дня у світі та Україні

1600 рік — У Римі на Площі Квітів страчено визначного філософа та поета, 52-річного монаха-домініканця Джордано Бруно. Перед цим він сім років побув у в’язниці. Причиною страти Джордано Бруно стало звинувачення в єресі. Зокрема, невдоволення церкви викликало його вчення про нескінченність Всесвіту та його ідентичність з Богом. Втім, попри поширену думку, у винесеному йому вироку не згадуються питання наукової діяльності мислителя.

1919 рік — Директорія Української Народної Республіки звернулася за допомогу в боротьбі з більшовиками до Антанти та США.

1999 рік — Верховна Рада України дозволила арештувати колишнього прем’єр-міністра Павла Лазаренка. Ще 14 вересня 1998 року Генпрокуратура відкрила щодо нього кримінальну справу, звинувативши його у розкраданні державного майна в особливо великих розмірах.

2015 рік — В оточеному проросійськими бойовиками Дебальцевому розпочалися жорстокі вуличні бої. Зокрема, тоді ворог зумів захопити частину місцевого залізничного вокзалу. Наступного дня, 18 лютого, українські війська були змушені поступово залишати місто. На жаль, з 19 лютого 2015 року й донині Дебальцеве досі перебуває під збройним контролем так званої «ДНР».

Цього дня народилися

1859 рік — Микола Гамалія, український мікробіолог та епідеміолог.

1892 рік — Йосип (Йосиф) Сліпий, видатний український релігійний, громадський і науковий діяч, а також — Патріарх Української греко-католицької церкви впродовж 1944-1984 років.

1908 рік — Олекса Влизько, український поет, прозаїк, розстріляний у грудні 1934-го.

Цей день в історії Хмельниччини

На жаль, цей день в історії нашого краю запам’ятався трагічними подіями з російсько-української війни. Так, 17 лютого 2015 року в бою за Дебальцеве загинув Роман Лабань. Він був родом з села Сутківці Ярмолинецького району. Загін Романа виконував завдання з безпечного виводу сил українських військових з району Дебальцеве у напрямку Артемівська (нині Бахмут) Донецької області.

У селищі Луганське загін Романа Лабаня потрапив під обстріл ворожої артилерії та танків. Танковий снаряд розірвався буквально в декількох метрах від військового. Герой отримав тяжкі поранення та контузію. Йому надали першу допомогу та під обстрілами евакуювали до Артемівська, але врятувати Романа Лабаня не вдалося.

Тоді ж у боях за Дебальцеве внаслідок мінометного обстрілу загинув молодший сержант Василь Остяк з Городоччини. Військовий у зоні АТО служив у складі 128-ї гірсько-піхотної бригади. Лише 25 лютого тіло воїна привезли до рідного села Лісоводи.

Крім того, від кулі снайпера загинув ще один військовослужбовець з села Лісоводи — боєць 128-ї гірсько-піхотної бригади Віктор Попик. 16 лютого він востаннє спілкувався телефоном з рідними, а наступного дня зв’язок з ним обірвався. Його побратими бачили, як Віктор Попик впав від кулі снайпера, а далі — почався шквальний мінометний обстріл.

В усіх була надія, що Герой живий й перебуває в одному з госпіталів. Однак після тривалих пошуків брат Володимир упізнав тіло Віктора у Дніпропетровському морзі. Полеглого захисника України городочани зустрічали стоячи на колінах аж 7 березня.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую