Гаряча тема:
- Війна
Знахар – коваль – цирульник – дантист
На всю Подільську губернію з 1 мільйоном 859 тисячами чоловік у 1861 році був один зубний лікар
Споконвіку людство намагалось знайти шляхи позбавлення від зубного болю. Вже у Давньому Єгипті (ІІІ тисячоріччя до н.е.) були відомі зубні лікарі та спроби виготовлення штучних зубів. А нещодавно італійські археологи виявили при розкопках етруських поховань (700-600 рр. до н.е.) людський череп з вставленими зубними протезами, які вирізані з іклів якоїсь тварини та прикріпленні золотою пластиною до коренів справжніх зубів.
В Україні існування давніх зубоврачевателів підтверджують археологічні знахідки розкопок могили ІV-ІІІ ст. до н. е. біля Керчі – на виявленій у ній посудини зображено, як наші предки скіфсько-сарматської доби надавали допомогу при ушкодженнях зубощелепного апарату. Документальні згадки про спроби лікування зубів знаходимо в часи Давньої Русі, коли «зубні страждання» вгамовували переважно знахарі та народні цілителі.
Один зубний лікар на два мільйони ротів
Хоча перші відомості про зуболікування на наших землях сягають у давнє минуле, проте стоматологія стала оформлятись як окрема медична наука порівняно недавно. Так, поняття «зубний лікар» з’являється лише у ХVІІІ ст., а перші суттєві наукові дослідження в галузі стоматології у ХІХ ст. Кількість професійних зубоврачевателів зростала дуже повільно – у 1811 році на всю Російську імперію зубних лікарів було лише 24, у 1845 році – 114. Гальмувала розвиток стоматології, передусім, неможливість здобути фахову освіту та відповідну практику. Адже, за законами Російської імперії, аби одержати «права на зубоврачевание» та диплом зубного лікаря, необхідно було:
1) надати відомості про навчання зуболікуванню у відомого фахівця протягом не менш трьох років;
2) витримати іспит з анатомії й патології людських щелеп, зубів, ясен і лікуванню їхніх хвороб;
3) здати практичний іспит у клініках і зробити декілька зубних операцій на трупах і живих людях.
Зрозуміло, що у ХІХ ст. задовольнити такі вимоги міг вкрай обмежений контингент. Не дивно, що у периферійних губерніях спеціалістів із стоматології взагалі були одиниці. Наприклад, на всю Подільську губернію з населенням 1 млн. 899 тис. чоловік, у 1861 році був атестований та отримав посвідчення... один зубний лікар. Отже й виходить, що трохи більше століття тому зуболікуванням на Поділлі продовжували займатись переважно знахарі, які рятували від зубного болю за допомогою «заговорювань» і трав'яних настоянок. Елементарними прийомами лікування зубів володіли також цирульники, які, крім стрижки й гоління, могли виконати обов’язки фельдшерів – пустити кров, поставити п’явки, а також вирвати зуб. На селі відповідну «послугу», як правило, надавав звичайний коваль.
Покращилась ситуація у царині стоматології лише наприкінці ХІХ ст. По-перше, в Україні почали діяти перші зуболікувальні школи – в Одесі, Харкові, Києві, на дантистів розпочали навчання на медичних факультетах кількох університетів. По-друге, вдосконалились інструменти та обладнання. Як результат, у 1895 році у Подільській губернії нараховувалось вже 12 дантистів: у Кам’янці-Подільському та Могилів-Подільському – по 3, Вінниці та Балті – по 2, Проскурові та Тульчині – по 1. У 1904 році лише в Проскурові працювало 7 дантистів, а загальне число їх по губернії сягала майже восьми десятків.
Перший дантист Проскурова
Проскурів, як й інші подільські міста, тривалий час не мав фахових стоматологів. Лише наприкінці ХІХ століття тут з’являються перші дантисти. У 1895 році серед шести лікарів міста значився один дантист – Лев Соломонович Хаселев. У нього кілька років не було конкурентів, але незабаром ця «монополія» була порушена. Якщо в 1900 році в Проскурові нараховувалося два дантисти (крім Хаселева, право зуболікування одержав ще Фроїм Городиштян), то в 1904 році – уже сім. Серед них, і дві жінки-стоматологи – Рахіль Каплан і Хая Зильберман. Кожен дантист намагався відкрити свій власний зуболікарський кабінет. Хоча вдавалося це далеко не всім – занадто дорогим було устаткування, інструменти та матеріали. Зате, стоматологія завжди була справою прибутковою.
У 1898 році дантист Л. Хаселев завершив будівництво двоповерхового будинку на центральній вулиці Олександрівській (нині – Проскурівська, 6) – на першому поверсі він обладнав найкращий на той час у місті стоматкабінет, на другому облаштував власну квартиру, а іншу частину будинку здавав квартиронаймачам. На згадку про першого дантиста на старовинному будинку над лівим кутовим вікном другого поверху зберігся лише ліпний рельєфний вензель у виді переплетених букв «Л.Х» (ініціали Лева Хаселева) та дата спорудження будинку «1898».
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: