ye-logo.v1.2

Знахар – коваль – цирульник – дантист

Історія 7850
Кабінет дантиста початку ХХ ст.
Кабінет дантиста початку ХХ ст.. Фото: з архіву

На всю Подільську губернію з 1 мільйоном 859 тисячами чоловік у 1861 році був один зубний лікар

Споконвіку людство намагалось знайти шляхи позбавлення від зубного болю. Вже у Давньому Єгипті (ІІІ тисячоріччя до н.е.) були відомі зубні лікарі та спроби виготовлення штучних зубів. А нещодавно італійські археологи виявили при розкопках етруських поховань (700-600 рр. до н.е.) людський череп з вставленими зубними протезами, які вирізані з іклів якоїсь тварини та прикріпленні золотою пластиною до коренів справжніх зубів.
В Україні існування давніх зубоврачевателів підтверджують археологічні знахідки розкопок могили ІV-ІІІ ст. до н. е. біля Керчі – на виявленій у ній посудини зображено, як наші предки скіфсько-сарматської доби надавали допомогу при ушкодженнях зубощелепного апарату. Документальні згадки про спроби лікування зубів знаходимо в часи Давньої Русі, коли «зубні страждання» вгамовували переважно знахарі та народні цілителі.
Один зубний лікар на два мільйони ротів
Хоча перші відомості про зуболікування на наших землях сягають у давнє минуле, проте стоматологія стала оформлятись як окрема медична наука порівняно недавно. Так, поняття «зубний лікар» з’являється лише у ХVІІІ ст., а перші суттєві наукові дослідження в галузі стоматології у ХІХ ст. Кількість професійних зубоврачевателів зростала дуже повільно – у 1811 році на всю Російську імперію зубних лікарів було лише 24, у 1845 році – 114. Гальмувала розвиток стоматології, передусім, неможливість здобути фахову освіту та відповідну практику. Адже, за законами Російської імперії, аби одержати «права на зубоврачевание» та диплом зубного лікаря, необхідно було:
1) надати відомості про навчання зуболікуванню у відомого фахівця протягом не менш трьох років;
2) витримати іспит з анатомії й патології людських щелеп, зубів, ясен і лікуванню їхніх хвороб;
3) здати практичний іспит у клініках і зробити декілька зубних операцій на трупах і живих людях.
Зрозуміло, що у ХІХ ст. задовольнити такі вимоги міг вкрай обмежений контингент. Не дивно, що у периферійних губерніях спеціалістів із стоматології взагалі були одиниці. Наприклад, на всю Подільську губернію з населенням 1 млн. 899 тис. чоловік, у 1861 році був атестований та отримав посвідчення... один зубний лікар. Отже й виходить, що трохи більше століття тому зуболікуванням на Поділлі продовжували займатись переважно знахарі, які рятували від зубного болю за допомогою «заговорювань» і трав'яних настоянок. Елементарними прийомами лікування зубів володіли також цирульники, які, крім стрижки й гоління, могли виконати обов’язки фельдшерів – пустити кров, поставити п’явки, а також вирвати зуб. На селі відповідну «послугу», як правило, надавав звичайний коваль.
Покращилась ситуація у царині стоматології лише наприкінці ХІХ ст. По-перше, в Україні почали діяти перші зуболікувальні школи – в Одесі, Харкові, Києві, на дантистів розпочали навчання на медичних факультетах кількох університетів. По-друге, вдосконалились інструменти та обладнання. Як результат, у 1895 році у Подільській губернії нараховувалось вже 12 дантистів: у Кам’янці-Подільському та Могилів-Подільському – по 3, Вінниці та Балті – по 2, Проскурові та Тульчині – по 1. У 1904 році лише в Проскурові працювало 7 дантистів, а загальне число їх по губернії сягала майже восьми десятків.
Перший дантист Проскурова
Проскурів, як й інші подільські міста, тривалий час не мав фахових стоматологів. Лише наприкінці ХІХ століття тут з’являються перші дантисти. У 1895 році серед шести лікарів міста значився один дантист – Лев Соломонович Хаселев. У нього кілька років не було конкурентів, але незабаром ця «монополія» була порушена. Якщо в 1900 році в Проскурові нараховувалося два дантисти (крім Хаселева, право зуболікування одержав ще Фроїм Городиштян), то в 1904 році – уже сім. Серед них, і дві жінки-стоматологи – Рахіль Каплан і Хая Зильберман. Кожен дантист намагався відкрити свій власний зуболікарський кабінет. Хоча вдавалося це далеко не всім – занадто дорогим було устаткування, інструменти та матеріали. Зате, стоматологія завжди була справою прибутковою.
У 1898 році дантист Л. Хаселев завершив будівництво двоповерхового будинку на центральній вулиці Олександрівській (нині – Проскурівська, 6) – на першому поверсі він обладнав найкращий на той час у місті стоматкабінет, на другому облаштував власну квартиру, а іншу частину будинку здавав квартиронаймачам. На згадку про першого дантиста на старовинному будинку над лівим кутовим вікном другого поверху зберігся лише ліпний рельєфний вензель у виді переплетених букв «Л.Х» (ініціали Лева Хаселева) та дата спорудження будинку «1898».

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую