Заради прагнення до гармонії краси

Журі, до складу якого увійшли лише хмельницькі фахівці, присудило Гран-прі хореографічному колективу із Скали-Подільської Тернопільської області, і це свідчить про прагнення організаторів до неупередженості, а отже, про досягнення певної солідності заходу. Бо й із чотирьох перших місць лише два – в сопілкаря Назара Войтова з Дунаєвеччини та зразкового ансамблю танцю «Едельвейс» із Чемеровецького району – залишилися на Хмельниччині, а інші два, обидва в номінації вокал, поїхали в Харківську та Волинську області.
З іншого боку, хочеться визначити й важливість самого заходу, який став, якоюсь мірою, винятком на загальному тлі послаблення останніми роками уваги до розвитку культури в українському селі...
Свого часу ідея започаткувати мистецький фестиваль у славнозвісній Летаві у Чемеровецькому районі не давала спокою тодішньому керівникові хореографічного колективу «Летавчанка» Оксані Домбровській. Куди вона тільки не зверталася з нею та, врешті, домоглася підтримки. А вирішення організаційно-творчих питань узяв на себе невдовзі обласний науково-методичний центр культури і мистецтва на чолі з його директором заслуженим працівником культури України Оленою Ільїнською.
- Чим знаменний наш захід, - каже заступник директора цього центру Анатолій Бєлєванцев, – хоч назагал подібних фестивалів наче й багато, проте всі вони платні, і для сільської молоді, таким чином, не завжди доступні. На нашому ж учасники – а це виключно талановиті сільські діти з усіх регіонів України – повністю забезпечені матеріально й організаційно і мають можливість вільно розкрити свої таланти в обраних ними мистецьких жанрах.
Якщо спочатку, в 2006 році, організація заходу давалася складно і колектив «Летавчанки» запросив на нього тільки найближчих друзів, то наступного року, коли до його рекламування та організації підключилися ми, до нас приїхало вже вісім делегацій з різних регіонів. Цьогоріч, у зв’язку зі зміною формату заходу, зосередженням уваги лише на народному мистецтві, а також деякими зовнішніми факторами, участь у нашому святі взяли лише п’ять делегацій: із Хмельницької, Харківської, Волинської, Рівненської та Тернопільської областей. Сподіваємось, однак, що надалі кількість учасників тільки зростатиме...
Певна річ, запорукою утвердження летавського фестивалю-конкурсу є його організаційна та фінансова підтримка з боку обласних культурно-мистецьких структур, але й без базового – як ідеологічного, так і матеріального - забезпечення з боку самих летавчан, його подальше існування неможливо собі уявити. А такою базою, безперечно, є як засновник фестивалю дитячий зразковий ансамбль танцю «Летавчанка» і Летавський будинок культури, так і місцевий сільськогосподарський колектив «Летава», і досі очолюваний Героєм України Михайлом Шаповалом. Усе це разом дає результати, які одразу не просто й оцінити.
- На фестивалі варто було побувати хоча б заради того, - не без захоплення передає свої враження музикознавець Євгена Богдан-Бєлова, - щоб побачити, як сільські діти тягнуться до мистецтва, відчувають його зсередини, розуміють його призначення. Усвідомити, наскільки в їхніх виступах виявляється справжній, глибинний характер народу – воля, витримка, прагнення до гармонії і краси. Усі в чудовому барвистому одязі – це ж стільки праці в нього вкладено! З відмінним настроєм виходять на сцену, зі щирим бажанням себе ствердити. Уже заради того, щоб усе це виявити і розвинути, такі зустрічі – і не лише в Летаві - треба проводити частіше. Вони сприяють не тільки обміну сценічним досвідом, а, може, найголовнішому – взаємообміну енергіями народного духу.
І тут же, вважає пані Євгена, постає друге величезне питання: як зробити, щоб такі заклади, як Летавський будинок культури, таке взаєморозуміння, яке існує між його багаторічним директором Анатолієм Чорним і керівником господарства Михайлом Шаповалом – щоб усе це перестало бути винятком? Як добитися того, щоби подібні фестивалі стали нормою для наших сільських дітей, бо вони варті того.
Олександр ШЕЛЕПАЛО.