Новини читачів

У Рівному відбувся арт-семінар КУСТ, у якому взяли участь майже півсотні учасників (поетів та прозаїків початківців) та 13 лекторів з усієї України. Представницями на КУСТІ від Хмельниччини цього року були поетки Юлія Рахно та Тетяна Землякова. КУСТ відлітував уже вчетверте з ініціативи рівненської організації Спілки письменників України та за партнерської підтримки влади Рівненщини, а також (саме цього року) Українського культурного Фонду. Очільниця рівненської організації НСПУ Ірина Баковецька, яка є основною організаторкою, кроною та натхненницею КУСТу розповідає, що основна мета арт-семінару поза тим, щоб зібрати молодь у творче прогресивне коло на пять днів, це - струснути застрілі погляди на літературу та творчість в цілому, додати драйву у сам процес навчання та письменницького зростання та розуміння того, що письменник щодня має розвивати свій стиль та смак.
Головною локацією, де відбувалися основні заходи: лекції та індивідуальні заняття, був Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти. Лектори працювали на повних обертах, віддаючи себе у тому процесі до решти. Серед них такі постаті як: Олександр Ірванець, Сергій Пантюк, Анна Багряна, Євген Баран, Анатолій Кичинський, Андрій Пермяков. Знаю, що жоден з них не ставив собі за мету навчити писати молодь. Це неможливо апріорі. Йшлося найперше про спільну енергетичну воронку, обмін досвідом, можливість привідкрити таєминки процесу письма та спільне натхнення.
КУСТ завжди має дуже насичену програму! І цей рік не став виключенням. Серед усіх заходів поїздка у Дубно та цікавенна екскурсія замком князів Острозьких, відвідини рівненського музею бурштину та музею Уласа Самчука (до речі, письменники цього року підготували та підписали офіційний відкритий лист до Лілії Гриневич, з вимогою повернути Уласа Самчука у шкільну програму, який одразу був розповсюджений у соцмережах).
Особисто для мене вражаючою, глибокою та пекучою стала поїздка в урочище Гурби. Ця місцина моє найбільше відкриття цього літа. Кривава сторінка нашої історії та боротьби, кажу про гурбенський бій у квітні 1944 році між воїнами УПА та НКВС-никами, яка заховала ту пам'ять під кору дерев того, колись кривавого, лісу і гупає з-під землі живими серцями, там у Гурбах. Здається, що й сьогодні той клаптик поліської землі назавжди прошив у себе бій. Трохи сумно, що цього року не вдалося спуститися у єдину справжню криївку вояків УПА, яка залишилася у лісі біля Гурбівського монастиря. Її закрили на реконструкцію, а всі речі-експонати з криївки передано до краєзнавчого музею у Здолбунові.
Крім того, учасники арт-семінару відвідали Острозьку академію: побували у залі стародруків, поблукали стінами цього історичного закладу, а також спустилися в університетські підземелля. Це було напрочуд містично!
Можна зауважити, власне, що літературних семінарів в Україні, різноманітних шкіл письменницької майстерності не бракує сьогодні, але КУСТ особливий, бо це один з небагатьох арт-семінарів, який є нашаровує у своїй суті багато закодованих меседжів. І перший, глибинний, випливає уже з назви. Назва відсилає нас до давньої поліської традиції, яка збереглася, до речі, тільки у тому регіоні. Під матеріалом нижче подаю коротеньке відео про традицію водіння Куста. Ну, і ще однією, немаловажливою особливістю Куста є його легкість, драйв вихід за межі будь-яких шаблонів. Важливо, наостанку, додати, що учасники за результатами семінару отримали сертифікати Сучасний український літературний процес: участь, самореалізація, промоція, арт-менеджмент. Прогнозуючи пятий ювілейний Куст наступного року Ірина Баковецька розповіла (привідкрила таємницю!), що планує вразити масштабністю заходу. Тож очікуймо!