Новини читачів

Обмеження для держ службовців щодо суміщення

При вступі на державну службу особа наділяється рядом прав і зобовязується дотримуватись певних обовязків, крім цього для державних службовців існують обмеження та заборони до яких можна зокрема віднести заборону займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю, що передбачена у законі України Про запобігання корупції.
Основною метою таких заборон є створення умов для належного виконання ними своїх службових обовязків, що у свою чергу забезпечить ефективне функціонування всієї державної служби.
Заборона займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю, полягає у тому, що особи зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 ЗУ Про запобігання корупції, отримуючи заробітну плату із бюджетних коштів не можуть займатися будь-яким іншим видом діяльності, за здійснення якої передбачено оплату, що не повязана з виконанням її посадових повноважень. Особливістю є те, що забороняється не лише отримувати оплату за результатами зайняття іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю, але й безпосередньо зайняття такою діяльністю, навіть якщо оплату (винагороду) особа не отримуватиме або відмовиться від її отримання.
Винятком виступає зайняття викладацькою, науковою і творчою діяльністю, медичною практикою, інструкторською та суддівською практикою,практика із спорту. Проте існує певна особливість адже ці види діяльності можуть здійснюватись на підприємницькій основі. Підприємництво являє собою господарську діяльність що здійснюється самостійно, систематично, на власний ризик та має на меті перш за все одержання прибутку. Тобто якщо державний службовець самостійно або через підставних осіб до прикладу створить спортивний клуб та буде здійснювати постійну інструкторську діяльність у ньому це буде порушенням заборони, встановленої в п. 1 ч.1 ст.25 Закону.
Поряд із цим підприємницькою діяльністю не може вважатися проведення семінарів чи лекцій, написання статей, монографій, підручників, медична практика навіть якщо вони здійснюються з метою одержання прибутку. Мова йде про випадки коли особу систематично залучають як експерта у певній сфері для виконання відповідної роботи, а отримана нею винагорода є оплатою за працю, а не прибутком.
Питання про те, чи займалась особа тією чи іншою діяльністю як дозволеною або як фактично підприємницькою діяльністю, повинно щоразу ретельно досліджуватися під час вирішення питання про притягнення її до відповідальності за порушення обмежень, передбачених ст.25 Закону

Отже, роблячи висновок, можна констатувати, що існування таких обмежень є необхідним і виправданим, адже на державних службовців покладається завдання щодо виконання функцій держави, що у свою чергу робить його роботу важливою для всього суспільства. Зайняття іншими видами діяльності крім основної буде заважати здійснювати свої безпосередні функції, також може спричинити виникнення певних корупційних ризиків, особа може намагатись використати своє службове становище для отримання за рахунок цього переваг і особистого збагачення. Зайняття викладацькою, творчою та іншою дозволеною діяльністю, що не має на меті одержання прибутку може сприяти інтелектуальному та особистісному розвитку особистості державного службовця що у свою чергу покращить продуктивність та ефективність його роботи що піде на користь всього суспільства.