Новини читачів

Актуальність питань антиDімунопрофілактики для ме дичної галузі України зумовлена, поперше, беззапереч ним, гарантованим позитивним впливом цього заходу, дове деним світовою практикою, на перинатальну смертність (ПС), захворюваність новонароджених, асоційовану з наслідками ізоімунізації (так званого імунного конфлікту), подруге, відсутністю на сьогодні підстав вважати проблему попередження гемолітичної хвороби плода і новонародже ного (ГХПН) при резуснесумісній вагітності вирішеною в українських реаліях.
Патогенез і клініка ГХПН були досконало вивчені майже півстоліття тому, докладно викладені в підручниках і керівництвах і на сьогодні майже не містять дискусійних і недостатньо визначених питань. Сучасні наукові й прак тичні здобутки з цієї проблематики стосуються, головним чином, розвитку діагностики стану фетоплацентарного ком плексу у резуссенсибілізованих жінок, впровадження і удо сконалення технологій внутрішньоутробних замінних пере ливань крові плоду. Слід зазначити, що питання патогене тичного, клінічного, діагностичного, терапевтичного на прямку не входять до змісту даного повідомлення, яке при свячене первинній профілактиці ГХПН.
Специфічна антиDімунопрофілактика для несен сибілізованих резуснегативних жінок, які народили резус позитивних дітей, стала рубежем у практичній імплементації наукових знань з питань імунологічних взаємовідносин ма тері й плода. Її запровадження, починаючи з 60х років XX століття, в Австралії, Германії, Великій Британії, а пізніше і в інших розвинутих країнах, сьогодні набуло значення не тільки доступного рутинного заходу, а й обовязкової опції, сенсом якої є первинна профілактика резуссенсибілізації, яка виконується частіше за все у межах державних програм. У вітчизняному акушерстві широке застосування антиD імуноглобуліну прийшлося на 80і роки XX століття, коли була організована продукція вітчизняних препаратів на
станціях переливання крові, і доступність цих засобів для широких верств населення не підлягала сумніву. Імовірно, з цієї причини наприкінці XX початку XXI століття відсо ток сенсибілізованих Dнегативних жінок в країні помітно зменшився, і гострота проблеми ГХПН, здавалося б, суттєво знизилася. Проте слід констатувати, що протягом останньо го десятиріччя кількість резусконфліктних вагітностей в Україні не має тенденції до зниження і складає 1,21,5%. У 2013 р. було зареєстровано 3674 випадки ГХПН, що стано вить 7,39 на 1000 народжених живими, а в регіонах країни стабільно щорічно реєструються випадки перинатальних втрат у звязку з ГХПН [1].
Національна статистика динаміки числа резуснегатив них жінок репродуктивного віку з ознаками сенсибілізації не веде. Разом з тим, привертає увагу, що відсоток резуссен сибілізованих жінок в Україні є на порядок вищим у порівнянні з країнами Європи, де рівень 0,10,2% було досяг нуто в результаті повсюдного введення антиDімуногло буліну (Ig) усім несенсибілізованим резуснегативним вагітним жінкам, які перебувають у резуснесумісному шлюбі, а також після подій, які створюють ризики сенсибілізації.
Подібна практика в Україні в останні десятиріччя здійснюється вкрай недостатньо, незважаючи на задекларо вані в акушерських протоколах (затверджених Наказами МОЗ України NoNo 417, 676) заходи профілактики Rh імунізації шляхом уведення антиDIg. Причиною тривалий час була відсутність препаратів у мережі аптек і станцій пе реливання крові. Але перешкоди залишаються також і на сьогодні, вже за наявності потрібних препаратів, а саме: об межена доступність, зокрема через необхідність їхнього придбання жінками виключно за власні кошти, за умов висо кої вартості на фоні скромної платоспроможності більшості населення не дозволяє вважати реально виконуваною зазна чену опцію, наведену в протоколах, в адекватному масштабі.На жаль, слід визнати, що на сьогодні послаблено пильність і наполегливість лікарів жіночих консультацій і акушерських стаціонарів щодо інформування і заохочення пацієнток з потенційним ризиком сенсибілізації.
Отже, є підстави констатувати, що проблема діагностики і лікування ГХПН в Україні залишатиметься актуальною в доступному для огляду майбутньому. Тому доцільним і своєчасним є оновлення знань сучасного лікаря акушера гінеколога з питань антиDімунопрофілактики.