Вас все життя дурили, новий бог теж вас обдурив

Віта Даньковська — Студентка Ягелонського університету, Краків

Останні дописи:

Отже, ви помилились… Ви звичайні люди, які не хотіли нічого більшого, ніж просто бути щасливими, отримувати зарплатню гідну людини і відчувати себе величними.

Так-так, саме величними, бо це перше, що пропонує Росія і, мабуть, єдине, що вона може виконати. Ви шукали Бога, який би вирішив всі проблеми, наповнив ріки молоком, а берега посипав цукром.

Але він наповнив ріки кров’ю, він приготував для вас російські «щі» із людської плоті. Смачного! Він запросив вас у гості, пізно вночі, взимку, а потім закрив на ключ, вимикаючи світло, спаливши сонце і всі мости для відступу. Він пішов, а ви все ще пам’ятали, як з його божественних уст витікала солодка патока, яка проникала до мозку, а потім все глибше і глибше в корінь серця. Стрибали, кричали, раділи, билися в екстазі і відчували себе величними. Відчували, що ось нарешті для вас звільнилось місце на Олімпі. Будьмо! Пиймо хлопці, хай продовжується вакханалія, сам чорт нам не страшний, бо хіба який чорт піде проти Сатани?

Ви занадто багато випили, вас поїли все життя. Спочатку ідеями рівності та світового панування, далі був родючий український чорнозем, багаті на «чорне золото» (хай пробачать мене за використання цього виразу аби окреслити звичайне вугілля) родовища, які так і вабили копати все глибше – до самої істини; потім ви докопались… до правди. А правда виїла вам очі, відірвала руки і відібрала не одне життя. Правда змусила пити, адже тут без 100 гр не розібратись? І ви пили… дешеве вино, дешеву горілку, дешеву брехню. І ви почали помирати… спочатку так тихо і невпевнено, соромлячись просити допомогу, а потім все голосніше і відчайдушніше кричали на все горло аби хто-небудь звернув увагу, аби врятували хоча б жінок і дітей – та даремно, бо ці крики з’являлись тільки після випитого – не дивуйтесь, що вам ніхто не повірив.

Я не пам’ятаю як, але ви зникли… як люди, як невід’ємна частина нашої родини. Просто пішли у небуття, як і не було ніколи. Найстрашніше те, що ніхто і не помітив, я теж не була там, коли вас засипало землею разом із «чорним українським золотом». Мене там не було…

Любі мої, вас все життя дурили. Ми всі вас дурили, ваш новий бог теж вас обдурив, але найбільше дурили себе ВИ самі. Війна прочистила всім мізки, вона ще йде і не скоро закінчиться, але давайте пробачимо одне одного, давайте обнімемось і витягнемо і Вас і Нас з болота. Повертайтесь до нас, МИ БІЛЬШЕ ТАК НЕ БУДЕМО, але і Ви обіцяйте, що припините пити.