Знайомтеся – творці фільму «У нас був шкільний бал»

Про Хмельницький багато хто говорить, що це – місто базар, місто фестивалів, місто ярмарків. У нашому місті є багато чого цікавого, а найцікавіше в ньому це… люди. Інколи ми просто не уявляємо, з якими людьми зустрічаємося на вулицях містах.

Цього року в Хмельницькому відбулася прем’єра фільму «У нас був шкільний бал». Це не просто фільм, а одна із перших робіт хлопців зі студії «Bad Rabbits Foundation». Кінострічка, яка була створена без бюджету. Вже завтра, 30 червня, в місті відбудеться фестиваль «My FEST», на якому можна буде не лише побачити цей фільм, а й поспілкуватися з його авторами.

Ми ж вже поговорили з хлопцями: Дмитро Мілієнком (режисер та сценарист фільму), Дмитро Бевзюком (продюсер та режисер монтажу) та Філіпом Гаврилюком (продюсер та актор).

- Чи не боялися знімати безбюджетний фільм і як при зйомках такого фільму не втратити запалу?

Мілієнко: Ні не боялися, бо мали спершу бажання – знімати кіно і мрію, а це найголовніше.
Бевзюк: Боятись не боялись, бо що тут втрачати в цілому? Це було бажання не лише однієї людини, що було б нереально втілити якби ти це робив сам. Нас все таки було троє, які знали, що у них є якісь навички для того, щоб зробити повноцінну картину. Ми зрозуміли, що можна, що потрібно пробувати, бо якщо не спробуємо, то нічого не вийде.
Гаврилюк: І тим паче не було, що боятись з фінансової точки зору. Ми робили його за свої кошти і цих коштів на початку не було взагалі і не було перед ким звітувати за гроші, тому не було взагалі чого боятись.

- Яку сцену найважче було відзняти?

Мілієнко: Напевно з балом, там було задіяно найбільше людей. Найважче це було все зорганізувати, зібрати потрібну масовку, хоча ми її і не зібрали в потрібній кількості. На це пішло багато часу, нервів. Хоча насправді сцена не така й велика за обсягом.
Гаврилюк: І також в процесі зйомки цієї сцени зрозуміли, що вона технічно була одна з найскладніших тому.
Бевзюк: Ще така штука, це як збираєшся сфотографувати кошенят, які постійно розбігаються в різні сторони. Це ось так було й з людьми. Тому0 що у всіх є якісь свої побажання, у всіх є свої почуття. Людям не оплачувалась ця робота. Мотивацій було малувато для пересічної людини, щоб залишатись на довгий час. Це було не просто але люди видались стійкими достатньо і ми змогли з ними це зробити.

- До речі, як вам вдалося вмовити директора школи знімати і вдень і вночі, як вас дозволили?

Гаврилюк: Це один із переломних моментів підготовки до фільму був. Ми звернулися в міську раду з проханням дати нам дозвіл знімати в школі, ну звісно про ніч ми не говорили. Нам це майже без проблем вдалось. Ми ще ввечері почали знімати і це затягнулось до глибокої ночі.
Мілієнко: Ніхто про ніч навіть не думав, всі казали «Зберемось, познімаємо». Ми на сьому годину збирались і тільки о дев'ятій вперше нажали на «REC». Ми думали десь до десятої все відзнімемо.

Повну версію розмови з творцями фільму «У нас був шкільний фільм» дивіться у відеопроекті – «Хмельницький – місто людей»: