Трійця: чому в цей день прийнято прикрашати оселю зіллям

Сьогодні українці відзначають свято Трійці. Це одне з дванадцяти найголовніших церковних свят у році. Воно символізує сходження Святого духа на апостолів, як було обіцяно Ісусом Христом в день його Вознесіння.

За народними традиціями ці дні ще називають Зеленими святами, які беруть своє коріння з дохристиянських часів. Колись вони символізували завершення весняного і початок літнього календарного циклу. В цей день прийнято прикрашати оселю пахучим зіллям. Чому – розповіла сайту «Є» поетеса та фольклористка зі Старої Синяви Любов Сердунич.

«Русалії, Зільник, Зелене зілля, Зелена неділя – усе це назви одного свята. У ці дні в оселях пахло м’ятою, любистком, татарським зіллям, романцем і чебрецем. Наші предки знали чудодійну силу рослин. Напередодні Зелених свят виносили просушувати зимовий одяг, вимітали все зайве, застеляли долівку зіллям, яке мало не лише свіжий приємний запах, а й дезинфікуючі властивості. Наприклад, аір або татарське зілля: павуки і миші не переносять його різкого запаху. Тож завдяки Клечальній неділі хати надійно знезаражувались», - розповідає Любов Сердунич.

Пізніше християнська церква поєднала релігійне свято Трійці із прадавніми народними Зеленими святами.

«Наші предки були дітьми природи. Грім, дощ, блискавка, вода – усе мало свого бога. Біля кожного селища були Священні гаї, де спочивали померлі предки. Існувало повір’я, що духи предків живуть в одухотвореній красі дібров, лісів і квітів. А на початку червня дух предків ширяє над зеленим віттям. Тому в ці дні йшли до могил, щоб пом’янути покійних. І досі в багатьох селах зберігся звичай поминати предків на Зеленосвяття», - розповідає Любов Сердунич.

Напередодні Зеленої неділі, у суботу, що називалася клечаною, хату, подвір’я та господарські будівлі прикрашали клечанням – зеленими гілками дерев. Гілки встромляли в стріху, на воротах, біля вікон. Так захищали оселю від усілякої нечисті.

«За народними віруваннями, душі усіх тих, хто помер неприродньою смертю або був похований без дотримання обряду, у ці дні також блукають серед людей і часто ладні помститись. Уособлювались вони в образах русалок, потерчат, мавок…. Аби захиститися від них, люди й клечали своє житло і двір», - пояснює етнограф.

Читайте також: День батька 2019: привітання в картинках.

Зазначає, що, власне, Зелений тиждень починався ще у четвер. Із самого ранку дівчата пекли пироги та коржі, вили віночки із чебрецю, конвалій, незабудок, а з полудня вплітали в них полин. Приносили з лісу чебрець, аїр, полин, любисток, зелене гілля клена, берези, ясена, тополі, липи. Ввечері принесеним зелом квітчали хату, прикрашали ним двері стаєнь і загорож, де ночувала худоба. На Зільник, у Зелену неділю, до сходу сонця купались у річці.

А ще в цей день збирали трави, адже вірили, що вони мають цілющу силу.

«До Зелених свят дехто намагався нарвати зілля «на дев’яти межах» і давав коровам, аби було багато молока. Цього дня збирали навіть росу: для лікування очей. Увечері на клечальну суботу йшли до лісу за гіллям босоніж, щоб дерево не всохло. В окремих районах клечальна субота пов’язана зі звичаєм просити вибачення. В понеділок відзначали поминальний день (Проводи), відвідували могилки. Потім усім селом обходили поля, «щоб град не побив посіви і засуха не випала на збіжжя». В полі у ці дні не працювали, аби не зустріти русалки, а в дорогу брали часник і полин, щоб русалка не чіпала», - розповідає Любов Сердунич.