Відомі подоляни розповіли про те, як вони зупинили б хабарництво

В’ячеслав Мороз, головний лікар Хмельницької міської поліклініки №1:
«Вважаю, що ми маємо виховувати покоління чесних людей, починаючи ще з пелюшок. Треба пам’ятати про те, що людина має жити чесно, мати духовні, а не матеріальні цінності, любити свою роботу та повністю віддаватися їй. Чесність, совісність та порядність — ось основні критерії людства. Тільки тоді, коли ми дотримуватимемося цих постулатів, вважаю, зникне хабарництво».

Іван Гончар, приватний підприємець, депутат обласної ради:
«На мою думку, хабарництво процвітає за рахунок бюрократів. Якщо їх зменшити у два-три рази, то й хабарників, відповідно, стане менше. Владі, як на мене, потрібно скоротити виконавчий апарат, зменшити вдвічі податкову адміністрацію, ліквідувати податкову міліцію. А потрібно вигадати стимуляцію суддів. Тобто зробити високу зарплату та законодавчо врегулювати питання хабарництва – взяв, і одразу сів за грати на довгі роки. Тоді суддя буде думати, як йому бути: працювати за гідну зарплату і не думати про хабар, або взяти і років 20 сидіти. Бо зараз ходять чутки, що дехто бере хабар 3-5 мільйонів доларів США, а потім його засуджують на 5 років, і людина потім вертається з тюрми мільйонером. Митні органи я скоротив би до мінімуму, а тим, кого залишили на роботі, підвищив би зарплату. Згадайте Грузію, як там скоротили керівний склад міліції на 80 відсотків, і про хабарництво зараз навіть і не чують. Так потрібно і в нас зробити, скоротивши не тих, хто «в полі», а саме керівників в усіх органах влади».

Микола Поворозніков, декан біотехнологічного факультету Подільського державного аграрно-технічного університету, доктор сільськогосподарських наук, професор:
«Можу впевнено твердити, що ми вижили хабарництво з факультету. Для цього ми запровадили систему тестів на іспитах і заліках. Тепер оцінку студенту ставить комп’ютер, а не викладач. Хто хотів опанувати матеріал, той устиг це зробити до сесії. Я завжди прошу студентів, аби вони задавали побільше запитань під час лекцій та практичних. Кращі, активніші завжди отримують стимулювання. До прикладу, у нас є затишний куточок, де декан може за чаєм невимушено спілкуватися зі студентами. Чай, каву, тістечка й цукерки я купую за власну зарплату, я можу собі таке дозволити. Якби раптом почав вимагати зі студентів якісь гроші на іспиті, вони б прямо запитали мене: то це нам треба з вами за чай розрахуватися?! Уявляєте таку ситуацію?!  Наші студенти стажуються в країнах Європи, є й такі, хто там захищається. Причому, іноземною мовою. Таких результатів досягти, систематично «купуючи» у викладача оцінку за екзамені, неможливо. Думаю, це розуміє кожен. Отож, у нашому колективі все більше студентів, які добре навчаються. Це радує. Молодь бачить перспективу, а коли вона її бачить, то самовіддано працює, а не хитрує, не ледарює. У хабарництві, як відомо, є два винуватці: той, хто дає, і той, хто бере. Обидва чинять зло, не будемо міряти, хто більше, хто менше. Спирати одне на одного – марна справа. Треба завжди починати з себе самого. До слова, найбільшою нагородою нашого факультету є традиційно-нетрадиційний «ромбик» з символікою факультету й вищенаведеною фразою «Студент над усе!»