Атомні війни

І, якщо у перших двох містах ця процедура обов’язкова, то в обласному центрі проведення слухань стало ініціативою міської ради. Що відбувалося у Славуті, Нетішині та Хмельницькому, в репортажі «Хмельницької народної газет «Є».

Славута. Громадські торги

Стосунки між громадою Славути і Хмельницькою атомною станцією, яка від міста усього за 12 кілометрів, ніяк не можна назвати приязними. Перед будівництвом другого енергоблока у 1994 році славутчанам було обіцяно чимало, але…після завершення будівництва за електроенергію їм довелося платити на 20 % більше, а обіцяні на соціальну сферу гроші вони побачили лише торік, коли зайшла мова про добудову нових блоків, та й то не всі. Тож громадські слухання, щодо добудови 3 та 4 енергоблоків ХАЕС, що відбулися у місті 12 травня, стали для багатьох можливістю «з’ясувати стосунки» та таки домогтися виконання обіцяного і навіть трішки більше…

Після формальної частини запитань та відповідей мешканці Славути «пішли у наступ», буквально закидавши керівництво станції вимогами. Електроенергія за півціни, два відсотки (замість пропонованих одного) від вартості реалізованої електроенергії в бюджет міста (без вилучення в кінці року), реконструкція електричних мереж, доріг, каналізації, медичний комплекс, де всі жителі міста будуть обслуговуватися безкоштовно, страхування життя, здоров’я, майна та бізнесу, 20 відсотків новозбудованого житла для працівників станції та плавальний басейн. Звучали також пропозиції зробити Славуту вільною економічною зоною та ввести доплати «бюджетникам» «бо через високі зарплати на станції, ціни в місті завищені». А щоб не повторилось історії із невиконанням обіцянок, все це зафіксувати в угоді між АЕС та громадою міста, а також дуже бажано, щоб об’єкти соціального призначення зводилися перед або паралельно із будівництвом блоків. А ні - то референдум.

Вже на половині списку на обличчі генерального директора АЕС Миколи Панащенка з’явилась посмішка, а під кінець він ледь стримував сміх. «А місту Нетішину, я бачу, ви нічого не хочете залишити, – червоніючи насміхаючись, промовив він після чергового «хочемо». «А ви нам у д… вставляєте небезпечний об’єкт, і ми хочемо продати своє життя подорожче», – полетіло із залу. Таке формулювання, схоже, найбільш точно відображало позицію славутчан, бо після сказаного зал «зайшовся» аплодисментами. В результаті в резолюції за результатами громадських слухань було зафіксовано, що жителі Славути «в принципі» не проти добудови нових блоків на АЕС, але за умови… і далі по списку…

Нетішин. Нудна гра в одні ворота

Нетішинський Палац культури не зумів вмістити усіх бажаючих потрапити на громадські слухання з такого важливого для міста питання як добудова нових блоків на атомній станції. Із восьми із половиною сотень зареєстрованих у залі ледь поміститися близько шестисот, решті було запропоновано послухати трансляцію слухань… на дворі.
Крім того, вже перед початком слухань було зрозуміло, хто зайняв преважну більшість місць у залі. Працівники ХАЕС, здалося, підвозились до Будинку культури автобусами, а місця в залі вони займали заздалегідь і цілими секторами.

Тож перебіг слухань виявився цілком прогнозованим і… нудним. Вступна частина із доповіддю про можливі наслідки роботи АЕС була проголошена у повній тиші та не викликала жодної реакції, а більшість питань жителів міста стосувалися працевлаштування на атомну станцію та намагань звернути увагу керівництва АС на нагальні потреби міста. Невпевнені спроби окремих нетішинців висловити своє критичне ставлення до перспективи будівництва, а також задати питання, які б вказували на слабкі сторони атомної розбудови, носили, швидше, емоційний характер і розбивалися з одного боку об відпрацьовані відповіді керівництва АС, з іншої - заглушувалися незадоволеним «улюлюканням» залу.

Відчайдушна спроба голови громадської ради Валерія Куліковського під кінець слухань, донести із трибуни до присутніх «крик відчаю» нетішинці-неатомників закінчилась реготом залу та занесенням його до списку «міських божевільних». Результат цих добре зрежисованих слухань – чітке та безальтернативне «так» добудові і обіцянка узагальнити побажання мешканців найближчим часом.

Хмельницький. Прогнозований результат

П’ятниця, 13-те. Навряд чи представники атомної, які приїхали до обласного центру, щоб переконати хмельничани, що нові блоки потрібно будувати, розраховували на «перемогу». Вже на початку слухань стало зрозумілим, що фіналом стане швидше «Ні», оскільки організатори громадських слухань зібрали понад 20 тисяч підписів проти добудови.

Під час виступу Олега Рахлінського, заступника генерального директора з капітального будівництва ХАЕС, чимало присутніх позіхали, а то й спали, виражаючи чи то незацікавленість в аргументах атомника, чи то байдужість до його слів. Олег Васильович запевняв, що всі «напади» противників добудови безпідставні. Платформи, які збудували для блоків ще 25 років тому, в нормальному стані, на що є відповідна експертиза. Та й для екології ніякої загрози не існує. «Води для охолодження вистачить», - сказав пан Рахлінський.

«Гарячіше» стало тоді, коли представника ХАЕС почали запитувати присутні в залі. На жаль, питань через регламент, задали дуже мало. А відповідь заступника генерального директора з капітального будівництва ХАЕС на одне з них, викликало сміх у присутніх. «Скільки днів два діючих енергоблоки працювали на повну потужність?», - запитали в Олега Рахлінського, на що той дещо розгублено відповів, що в пам’яті не може тримати всі цифри. Коли ж виступали інші оратори, а це були противники добудови нових блоків, в залі було не до сміху. Спочатку напруга на обличчях хмельничан спостерігалася під час виступу голови обласної організації ВО «Свобода» Ігоря Сабія, коли заявив, що поруч із атомною в селі Цвітоха Славутського району зберігаються ще 57 тисяч авіаційних бомб, в яких радіус розльоту становить 30 кілометрів. «Склади й зараз несуть загрозу, оскільки ми вже маємо два блоки. Розумію, якщо, боронь Боже, «бахне» хоча б один блок, все одно всі повмирають. А якщо в нас буде 4 блоки, то цілому світу буде непереливки».

Закликав хмельничан сказати «Ні» добудові й москвич Андрій Ожаровський з громадського екологічного об’єднання «Беллона». «Не вірте в те, що ці реактори безпечні, - заявив гість з Москви. – Представник атомної показував слайди, де був намальований літак. Наче блоки витримають й падіння літака. Так, це правда. Але він не уточнив, падіння якого літака. А я вам скажу: тих, котрі важать до 5,7 тонни, тобто невеличких. Якщо взяти, до прикладу, «АН-148», то він важить 70 тонн. Реактори, які хочуть у вас поставити, порівнюють із тими, котрі ставили в Китаї на Тяньваньській АЕС. Доповідаю – вони погано працюють, не дають стільки електроенергії, яку мали б виробляти. А це вже негативний сигнал. За документацією при аварії реактор, який хочуть ставити в Нетішині, викине у повітря радіонуклідів, які пролетять лише 25-30 кілометрів. Це брехня! Долетять вони і до Хмельницького. Вже навіть Австрія визнала, що вона є потенційною жертвою майбутньої аварії на ХАЕС. Мені соромно, що в моїй країні є державна корпорація «РосАтом», яка не тільки в нас будує небезпечні та не потрібні атомні станції, а ще й хоче це робити в Україні та Білорусі».

Про своє занепокоєння заявили й екологи. Зокрема, Артур Денисенко з національного екологічного центру України, повідомив, що в висновках експертизи існуючих платформ відсутній аналіз можливості будувати на них нові блоки. Тому конструкції слід демонтувати. «Сьогодні в Україні простоюють 4 з 15-ти реакторів, - заявив еколог. – А взимку 2010 року цілий тиждень не працювали 5 реакторів. Якщо в нас третина блоків стоїть, то навіщо нам іще два?»

Підсумком громадських слухань стало те, що хмельничани прийняли звернення до державної влади, одним із пунктом якого стала вимога провести референдум, щодо доцільності добудови двох блоків на ХАЕС.