Врятував життя побратиму, а потім сім років боровся за власне

День, коли в Хмельницькому прощалися з Героєм України, якому нещодавно виповнилося 33 роки, був доволі похмурим. Зранку падав дощ. Коли ж домовину з Олександром Петраківським привезли в 8-й окремий полк спеціального призначення, де він служив, визирнуло сонце. Тут військові віддали честь та вшанували свого побратима, який в 2014 році зазнав важкого поранення, після якого сім років боровся за власне життя…

Ворота контрольно-пропускного пункту полку спецпризначенців відкриті. З території військової частини крокують військові, які тримають у руках хрест із табличкою «Петраківський Олександр Петрович. 04.06.1988 – 29.08.2021», фото Героя, його нагороди. А позаду домовина вкрита прапором 8-го полку, рідні Олександра Петраківського.

Спецпризначенці пронесли домовину з Олександром Петраківським від військової частини, в якій служив Герой, до майдану Незалежності.

Військовослужбовці, рідні та близькі Героя України, серце якого зупинилося 29 серпня цього року, 3 вересня пройшлися вулицями Хмельницького від 8-ого окремого полку спеціального призначення до майдану Незалежності. На ньому на Олександра Петраківського вже чекали хмельничани, які прийшли віддати честь людині, яка, рятуючи своїх підлеглих, потім сім років боролася за те, щоб повернутися на службу, до родини, на захист України.

Прощання з Олександром Петраківським у Хмельницькому

Прощання з Олександром Петраківським у Хмельницькому

Прощання з Олександром Петраківським у Хмельницькому

Подвиг ціною власного життя

Понад сім років тому, а саме 20 липня 2014 року, група розвідників під керівництвом капітана Олександра Петраківського мала провести розвідку мосту, який був єдиним шляхом до аеропорту Луганська. І українські військові потрапили в засідку.

«Зав’язався бій, - ще в 2014 році розповідав батько Героя Петро Петраківський. - Саша виносив поранених і одному з них віддав свого шолома, бо той у бою загубив власного. Через декілька хвилин йому в голову влучив осколок».

Під час перестрілки двоє хмельницьких спецпризначенців загинули, ще п'ятеро отримали поранення.Олександр Петраківський, попри поранення, був при свідомості. 26-річний командир роти 8-го полку спеціального призначення продовжував керувати діями групи і виносив поранених у безпечне місце. До останнього Олександр Петраківський з пораненням голови був при свідомості. І у виїзному польовому шпиталі наказував лікарям, щоб ті, в першу чергу, надавали допомогу його хлопцям.

«Він у нас такий. Можливо, це зволікання і позначилося на його одужанні», - казав батько Героя.

З польового шпиталю Олександра Петраківського доставили до військового шпиталю у Харкові. Він був у свідомості. Як розповідають його колеги, які не називають своїх імен та прізвищ, поранений Петраківський телефонував зі шпиталю та казав: «Зараз йду на операцію, пізніше перетелефоную». Схоже писав і журналіст Юрій Бутусов: «На операцію він прийшов сам, на своїх ногах. Однак незабаром після початку операції Петраковский впав у кому. На наступний день його перевезли у львівський госпіталь».

Олександр Петраківський впав у кому, яка тривала два роки. За цей час рідні капітана постійно збирали гроші на лікування в закордонних клініках – в Ізраїлі, Польщі...

Батьки ж Олександра, окрім того, що намагалися врятувати життя своєму сину, домоглися розслідування обставин надання медичної допомоги Олександру в харківському та львівському госпіталях. І наприкінці 2015 року Кабмін призначив лікарську перевірку. Як виявилося, що Петраківському в Харкові неправильно вставили трубку штучної вентиляції легень, і після початку операції капітан просто задихнувся на операційному столі, а серце зупинилося. Також комісія встановила, що швидке переведення Олександра Петраківського з Харкова до Львова менше, ніж через добу після операції та зупинки серця, було необґрунтованим. А лікування в Львові визнали неправильним. Та чи покарали когось за це – й досі невідомо.

«Мабуть, доля нам тоді подавала якісь сигнали»

У 2014 році 8-й окремий полк спеціального призначення очолював Олег Нечаєв, який нині є заступником командувача Сил спеціальних операцій. Олександр Петраківський тоді був у його підпорядкування. І, як каже Олег Олександрович, незадовго до бою, в якому капітан Петраківський отримав поранення, мабуть, доля тоді подавала якісь сигнали.

«Ми прилетіли з відрядження зі сходу й полку дали декілька днів на відпочинок, - пригадує Олег Нечаєв. – Але раптово наступного дня я отримав розпорядження, щоб ми всі з аеродрому Старокостянтинова прибули до Харкова. До речі, ми летіли ти бортом, який потім збили над Луганським аеропортом».

Олександр Петраківський запізнився на літак у Старокостянтинів. І йому довелося самотужки добиратися на Харківщину. «Ну, а далі були запеклі бої на Луганщині, - каже заступник командувача Сил спеціальних операцій. – Але потім Сашко отримав поранення. Це дуже важка втрата, як людини, як офіцера, який виконував свій обов’язок до останнього».

Батькові Олександра Петраківського передали наказ про присвоєння його синові військового звання полковник (посмертно).

Вічна пам’ять

Після поранення капітан Олександр Петраківський став майором, а й в грудні 2014 року його указом президента нагородили званням «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка». На школі в Ізяславі, яку він закінчив, в травні 2015 року встановили пам'ятну дошку. А в серпні 2015 року Олександр Петраківський став «Почесним громадянином міста Хмельницького». У 2018 році – присвоїли військове звання «підполковник». А 30 серпня 2021 року, наступного дня після того, як після семи років боротьби за життя серце Героя зупинилося, Олександру Петраківському присвоїли звання «полковника» - посмертно.

Другого вересня з полковника Олександра Петраківського з хмельницького майдану Незалежності провели в останню путь. Квіти, сльози, слова співчуття батькам, дружині, доньці, якій на момент важкого поранення батька було лише шість років… Командувач Сил спеціальних операції Григорій Галан, прощаючись із Героєм України, сказав: «Я вам, пане Олександре, обіцяю, ми вас не підведемо. До останнього будемо боротися, щоб звільнити нашу державу».

Поховали Олександра Петраківського на кладовищі в мікрорайоні Ракове на «Алеї Слави», де спочивають десятки інших Героїв російсько-української війни, яка й досі триває на сході України.