В окупованому місті люди радіють, коли чують вибухи: «Раптом це ЗСУ нас визволяють?»

Уявіть собі, люди, які зараз живуть у Старобільську, що на Луганщині, радіють, коли чують вибухи. «Я в усі вікна дивилась… Можливо, це наші вже літають, будуть нас звільняти? Як я цього чекаю!», - пише в одному з місцевих чатів старобільчанка Ганна після того, як десь поряд почула вибух та гул літака.

Початок "руського миру"

Окупація Старобільська почалася з початком березня. 2 березня російські війська вже були в місті, а старобільчани показали свою проукраїнську позицію – вийшли на мітинг та намагались не пропустити колону ворожої техніки. Наступного дня був ще один мітинг, під час якого зняли та знищили прапор «ЛНР», встановлений в центрі міста. Такі мітинги декілька днів відбувались в багатьох захоплених містах на Луганщині. На одному з останніх, що був у Новопскові, росіяни відкрили вогонь по людях, трьох поранили. А потім в місцевих чатах з’явилась нова інформація – поліцаї-окупанти вдерлись в будинки до деяких патріотів, надягли на голови мішки та відвезли у невідомому напрямку. Один з них потім з'явився у лікарні побитий, доля інших невідома.

Під репресії потрапили сім'ї військовослужбовців (як чинних, так і колишніх), співробітники державних структур, місцеві активісти та волонтери. Забирали та допитували не тільки чоловіків, але й жінок, літніх людей та навіть дітей.

Як розповів один з тих, хто пережив такий допит, серед іншого окупанти допитувалися як і хто змусив людей виходити на ативоєнні мітинги. Загарбники не могли повірити, що люди виходили добровільно проти російських "визволителів".

В Старобільську, не дивлячись на те, що це місто розташоване на Луганщині, поряд із кордоном з Росією, люди у переважній більшості окупантам не раді. Але є й такі, що "перевзулися". Так, після невдалих спроб домовитися з чинним міським головою, окупанти поставили своїх намісників – колишніх регіоналів, що були при владі до 2014 року, і з ім’ям яких місцеві пов’язують найбільшу корупцію за часи незалежності України. Перейшли на бік загарбників деякі поліцейські, також є місцеві, що пишуть доноси на своїх сусідів.

Без зв'язку і мови

Згодом у місті зник мобільний зв’язок. За чутками, через пошкодження мережі. До цього дня зателефонувати в окупованому Старобільську неможливо. Щоправда, інтернет поки є.

Тим часом окупанти продовжують брати під контроль різні аспекти життя міста. Так, нещодавно до батьків одного з закладів освіти українською мовою звернувся педагогічний колектив:

«…21.03.2022 року поновлюється освітній процес у стінах закладу. Уроків української мови, літератури, історії України, правознавства, захисту України не буде. Замість них вводиться російська мова та література, Всесвітня історія, історія Давнього світу, фізична культура.

Ви можете продовжити навчання в нашому закладі на цих умовах або забрати документи та написати заяву на екстернатне навчання в будь-який заклад України.

Якщо ви вирішуєте продовжити навчання в нашій школі, зверніть увагу, що… ваша дитина отримає документи про освіту ЛНР…»

До речі, в сусідньому Новопскові домовитися з вчителями росіянам не вдалося. Тутешні педагоги повідомили батькам, що школи не працюватимуть.

Доля переселенця вже вдруге спіткала Луганський національний університет імені Т. Шевченка, який переїхав до Старобільська в 2014, коли окупували Луганськ. Університет знов вимушений був евакуюватись, цього разу – до Полтави.

Наразі терористи «ЛНР» на його базі створюють «Луганский государственный педагогический университет».
Звичайно, навчатися в школах, та вузах, щоб потім отримати невизнані ніде в світі атестати та дипломи мало хто бажає.

Економіка

Одна зі значних проблем в окупованому місті – складнощі з переводом грошей у готівку. Банки в місті не працюють, більшість магазинів не приймають оплату з карток. Перехід на російські рублі відбувається повільно, якщо відбувається взагалі. Так, за інформацією автора є приклади, коли працівникам бюджетної сфери пропонували зарплату таку ж, як вони отримували, але рублями. Тобто за курсом «один до одного».

Кажуть, що навіть солдати окупантів віддають перевагу гривні. Можливо тому, що награбували гривню, а можливо - не вірять у його стабільність.

Більшість інформації автор отримав від старобільчан, що залишаються в окупації. Імена не розголошуємо з міркувань безпеки.   

Читайте також: Ув’язнення та заборона обіймати певні посади: яке покарання загрожує за співпрацю з окупантами