У госпіталі ветеранів війни і праці відкрили меморіальну дошку

Цим заходом у Хмельницькому  госпітал іветеранів Великої Вітчизняної війни і праці  розпочали урочистості з нагоди 20-літнього ювілею з дня створення закладу. На захід прийшли ті, хто знав Анатолія Костянтиновича. Й вони згадували свого колегу і наставника. “Анатолій Костянтинович – і мій учитель, - зазначив у своєму виступі перший заступник голови облдержадміністрації Вадим Гаврішко. - Це людина, яка навчила нас, медиків, працювати в колективі та безкорисливо віддаватися улюбленій справі. Анатолій Костянтинович дуже любив свою професію і відавався їй сповна, він був надто працездатним, міг працювати по 12-14 годин на добу. І такої ж віддачі вимагав і від своїх колег та підлеглих”. Нагадаємо, що, крім госпіталю, Анатолій Костянтинович очолював найпотужніші лікувальні заклади області – обласну психіатричну лікарню, обласну лікарню, протягом дев'яти років був начальником обласного управління охорони здоров'я.

“Я знав Анатолія Костянтиновича з перших днів його перебування на Хмельниччині, - каже заступник голови обласної ради Василь Осадчий. - Це була людина, перш за все, віддана своїй справі – справі порятунку людських життів, справі Гіппократа. Він був вимогливий, насамперед, до себе, а потім – до підлеглих. Він просто згорів на роботі. Працюючи у цьому закладі, він сформував чудовий колектив, якому вдячні ветерани”. “Анатолію Костянтиновичу притаманні були такі якості, як життєва мудрість, високий професіоналізм та надзвичайна людяність, - згадує колегу заступник начальника обласного управління охорони здоров'я Тетяна Косовська. - Саме ці якості передалися колективу госпіталю”. Представники колективу навіть не уявляють, що біля витоків їхнього закладу могла стояти інша людина. Віктор Васильківський, лікар госпіталю, згадує: “Про Анатолія Костянтинович не хочеться говорити в минулому часі. Адже коли я йду доріжками чи коридорами госпіталю, завжди бачу його оптимістичну посмішку, яка своїм магнетизмом могла не лише прискорити час одужання хворого, а й зупити хвилини радості. Бо ж так хочеться, щоб радість тривала довго. Хочу запевнити від імені усього колективу, що ми продовжуватимемо традицї, які були започатковані Анатолієм Костянтиновичем, і пам'ятатмемо славного сина Подільської землі”.