«У нас стіни потріскалися, стеля падає», –

«Мешканці вулиці Садової, що в Чорному Острові, цілодобово потерпають від справжнього землетрусу…». СМС-повідомлення такого змісту ми отримали на минулому тижні, отож, вирішили розібратися на місці.
Вулиця Садова – це, скоріше, не вулиця, а провулок, настільки вузькою вона виявилася. Проте, це не заважає доверху завантаженими вантажівкам снувати нею туди-сюди. Перша машина, з якою ми розминулися, потрапивши на Садову, залишила після себе просто таки нестерпний сморід, і нам здалося що у ній знаходився не жом, як нам потім пояснили, а вміст вигрібної ями. «Ми вже не реагуємо на такі пахощі, – кажуть мешканці вулиці, – як тут не звикнеш, коли повз твою хату такі «ароматизатори» їздять одна за одною».
На щастя, жом повз нас більше не везли, але машини справді снували туди-сюди, і коли авто розминалися на вузенькій дорозі, нам доводилося мало не вилазити на паркан. Бо попід плоти прокопані лише рівчаки, куди має стікати вода. Доріжки, якою мали б ходити люди, – немає.
«А уявіть, як нам відпускати дітей до школи, – каже молода жінка. – Тут навіть коли ведеш її за руку, страшно, адже не знаєш, хто і в якому стані знаходиться за кермом. Скільки таких випадків було, навіть на трасі, а тут взагалі – не розминешся! То ж буває, що доводиться продиратися попід плоти. Машини ж їдуть, не збавляючи швидкості. І ми дуже би просили встановити лежачого поліцейського, хоча би біля школи».
Слова жінки заглушило ревіння перевантаженого КамАЗа, паралельно зі стукотом камінчиків, які відлітали від коліс автівки.
… Машини цією вулицею їздили завжди, але, як кажуть її мешканці, кілька років тому по ній пустили автофургони, автопоїзди, вантажівки з причепами по 40-60 тонн. «Щойно починається сезон збирання буряків, – кажуть люди, – машини їдуть повз наші вікна вдень і вночі: возили буряки, тепер – цукор і жом. Почнеться весна – повезуть зерно, потім комбайни підуть колонами – від одного паркану до іншого. Кажуть, що якийсь депутат має поряд поле і гонить свою техніку через село. На початку колони міліція і ззаду – міліція. І так – з весни і до пізньої осені. Вже й зима почалася, а дивіться, що коїться. Весь Хмельницький район їде сюдою. І не тільки. Коли минулого понеділка ми перепиняли машини, ми запитали водія: «Звідки ви?». «З Чернігова…», - відповів він.
Справді, минулого понеділка мешканці вулиці організували страйк – протягнули через проїжджу частину стрічку, щоб машини не могли проїхати. До них вийшли секретар селищної ради і директор місцевого атодору, який порекомендував написати заяву на ім’я голови селищного ради з проханням поставити знак обмеження швидкості.

«Каміння летить нам у вікна»
… Ще два роки тому тут була бруківка. А потім КамАЗи та вантажівки повибивали на ній ями. Мешканці вулиці написали скаргу на ім’я голови, керівництву місцевого автодору. І дорогу «відремонтували».
«Цей ремонт, якщо розібратися, – гроші, викинуті на вітер, – кажуть люди. – Накидали каміння, потім – щебінь, усе це засипали якимось порошком. А зверху по ньому кілька разів проїхав каток. Потім випав сніг, а на весну всі ями були на місці. А це ж всього 500 метрів, невже не можна було її нормально відремонтувати?! Кажуть, що коштів на нормальний ремонт не вистачило. Але ж можна по шматочку дорогу робити!».
«А так, накидали каміння, і тепер, коли дорогою їдуть машини, камінці летять в усі боки, – каже Людмила Виноградська. – Добре, що сантиметрів двадцять від мене пролетів і влучив у стіну. А якби в голову? Але вікна повибивані, і я їх клейонкою заліпила».
У Галини Самойлюк та ж історія – камінець влучив у вікно і вибив скло. А ще, скаржиться жінка, у неї біля хати від’їхав фундамент, і капає зі стелі. «Подивіться, цеглина від цеглини відходить на три пальці, – скаржиться жінка. – Ми металевими стяжками обтягнули всю хату, бо вже роз’їжджається. А вона ж поставлена у 1976 році! А все вже тріщить, лопає».
Взагалі, на цій вулиці не зустрінеш людину, яка б не скаржилася на своє сусідство з «трасою» із двостороннім рухом. «Гуркіт страшний, – каже Віра Дмитрук. – Трясуться стіни і скло у вікнах. А недавно дві полички в серванті впали, і все побилося… У нас у всіх стіни лопаються, стеля падає на голови».
Те ж саме у хаті навпроти, у Сергія Паяна – веранда від’їхала від будівлі, а над дверима роз’їхалася стеля. Трохи далі – хата Галини Стецюк, яка тріснула у трьох місцях, і від якої від’їхав фундамент…
А ще, що чи найбільше хвилює людей, під дорогою ще у 2005 році було прокладено газопровід, а слід від фур йде якраз по трубах. І якщо не вжити заходів, він може не витримати. «Але скільки ми вже заяв написали, аби влада вжила щось робила, все марно, – кажуть селяни. – І дорогою з двостороннім рухом так само їздять 60-тонні КамАЗи».
Як пояснив нам селищний голова Анатолій Парасина, дорога, про яку йде мова, знаходиться на балансі обласної служби автодоріг. Тому проводити на ній будь-які роботи місцева влада не має права.
«У минулому році на її ремонт було виділено 145 тисяч гривень, – каже Анатолій Терентійович. – А щоб зробити просочування потрібно біля мільйона. Де зараз узяти такі гроші? Щодо самої дороги, то, можливо, колись вона була ширша, але люди залізли огорожами на дорогу. І тепер у них попід хати справді їдуть вантажівки. Зараз якраз везуть цукор з Наркевичів, а звідти на Львівську трасу дорога лише через Чорний Острів. А об’їзної дороги за браком коштів ми зробити не можемо».
В обласній службі автодоріг нам пояснили, що поки коштів на ремонт дороги на Садовій немає. Його буде передбачено в планах робіт на 2012 рік в залежності від виділених коштів на ремонт доріг.
… Виходить, людям нічого не залишається, як повірити на слово і чекати. А ще, як сказала Віра Островська, щоночі лежати і тремтіти: впаде стеля чи ні?