ye-logo.v1.2
6 Червня, 2020

Я хочу бачити, як ростуть мої діти

Суспільство 2561

Нещодавно прочитала у вашій газеті статтю про моїх дітей - Сюзанну, Тимофія, Вітю, Богдану, які живуть в інтернаті. І хотіла би розповісти, чому діти опинилися в притулку.

Молодою дівчиною познайомилася з батьком Тимофія, якого народила у 19 років. Чотири роки прожили разом, працювали в Москві, займалися ремонтом квартир. Але так сталося, що змушені були розійтися. Потім народилися Вітя, Богдана. Знімала житло в Хмельницькому, але рідко хто був задоволений родиною з маленькими дітьми. Дійшло до того, що ми опинилися на вулиці. В мене ж не було нікого, хто міг би допомогти - мама померла, коли мені було сім років, а в батька - своя сім’я. Тому я змушена була поїхати в Шепетівку, де в мене живе рідна тітка. Зняла поряд з нею квартиру і залишала на неї дітей, а сама їздила на базар у Хмельницький (вночі виїжджала, а наступного дня ввечері поверталася), де торгувала на оптовому ринку.
Але в неї була своя маленька дитина, і сталося так, що коли прийшла служба, діти були самі. І їх забрали. Вони не розуміють, чому вони не біля мами, і вже рік, як живуть там - з 25 березня.
Так, діти нездорові. Але опік в Богданки ми лікували, якби ні, то там би все згнило. Сюзанка теж хвора. Але справа не в ковбасі. Я тоді була вдома - поклала її в ліжко, а сама поралася на кухні. Коли прийшла, вона сповзла з колиски і придушилася ременем. Я викликали швидку і сама робила їй штучне дихання. Лікарі приїхали, а дитина вже була в нормі, сміялася, так що їй навіть нічого не робили. А кашляти вона вже почала в дитячому будинку. Діти в мене взагалі так часто не хворіли, як зараз. Тимофій, коли ми жили в Москві, за весь час жодного разу не занедужав.
… Зараз я ходжу до дітей, а Сюзанну не знаю, і мене це лякає. Я не знаю, що вона любить, як її вкладати спати. Та й вона від мене відвикла. Коли я вперше прийшла, вона мене впізнала, а в наступні мої відвідини вже плакала. Але їй в будинку добре, працівники з нею носяться як з рідною дитиною. А старші хочуть додому, хоч там у них чисто, гарно, тепло. Але то не дім, а навіть найкраща вихователька - не мама.
В Шепетівській службі у справах дітей мені порадили стабілізувати своє життя, інакше втрачу їх назавжди. І я роблю все, щоб повернути їх. Зараз торгую на базарі. Проблема з житлом, думаю, теж вирішена - живу біля свекрухи, яка не проти прийняти мене з дітьми. Її син встановив батьківство над Вітею і Богданою. Я вже домовилася про садочок. І трьох старших дуже хочу забрати. А Сюзанна… Можливо, в інтернаті їй буде краще, і вона знайде нових батьків, бо мене не знає, та й я їй стільки уваги, як потрібно, не приділю.
Сподіваюся, цей лист допоможе мені, бо я дуже люблю своїх дітей і хотіла би, бачити, як вони ростуть.
Діана Драчик, м. Шепетівка.
 

Коментарі:

До теми

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую