«У мене за спиною стояв Ангел»

Довго думала, писати, чи ні. Але вирішила, що, можливо, моя історія зуміє комусь допомогти. Взагалі-то я до недавнього часу була стовідсотковою атеїсткою.

Ні мої батьки, ні дідусь з бабусею ні в Бога, ні в чорта не вірять, то ж і я завжди скептично ставилася до всіляких містичних історій. І завжди відкрито насміхалася над оповідачем, називаючи «забобонним селом».
Однак те, що трапилося цієї весни, змусило мене повністю переглянути своє ставлення до віри, отож, в результаті, я щонеділі відвідую службу, сповідаюсь і причащаюсь.
А було все так. Мені потрібно було поїхати у Хмельницький, аби відвезти документи нотаріусу. Того дня пішов дощ, тож людей на зупинці було небагато, і я думала, що дістатися до міста буде легко. Проте, автобус того дня до нас в село не приїхав. Отож, люд потихеньку почав розходитися, ті ж, кому вкрай потрібно було до обласного центру, чекали на попутки.
Та ось під’їхав напівпорожній бус. Зайшли троє жінок, бабуся з хлопчиком, а коли підійшла я, двері переді мною зачинилися і… авто поїхало. З відчаю я аж заплакала, адже мені так потрібно було саме сьогодні потрапити до міста, а я вже стояла більше години і страшенно замерзла! Та й місце біля водія було вільним.
Минуло ще півгодини, аж доки я не сіла на попутку. Однак, проїхали ми недовго - попереду трапилася аварія, і нам довелося об’їжджати. Проїжджаючи повз місце, де вже було дві швидкі і міліція, я побачила бус, в який мене не взяли! Як нам пояснив наш водій, в авто відскочило колесо, і машина на повній швидкості врізалася в дерево. Шофер буса витирав кров з обличчя, перелякані пасажири сиділи на узбіччі, а місце, де мала би знаходитись я, було розтрощене вщент!
«Ой, - кажу, - а я мала бути біля водія…». На що жінка, яка сиділа на задньому сидінні сказала: «Напевно, в тебе за спиною Ангел стояв». Так що тепер я часто ходжу до церкви, аби поставити свічку своєму Ангелу-охоронцю.

Оксана Д. Дунаєвецький район.