Гаряча тема:
- Війна
«Один за всіх і всі за одного» - це кредо не лише мушкетерів Дюма В заторі Слава Богу, дочекалися снігу. Радісніше стало на душі і світліше – на вулиці. От тільки дороги, звісно… Сніг для наших доріг завжди – найбільша дорожньо-транспортна пригода. І, що особливо прикро, завжди несподівана. Таксист злиться: корки на Кам’янецькій традиційно неминучі й довгі. «Зате сніг», - шукаю розраду його поганому настрою. «Ну, якщо кожній дрібниці радіти…» - не розвиднюється молоде обличчя водія. «А чому ж ні?» «Он податок удесятеро підвищили. Жінка каже: «Ти нічого не робиш, тільки податки платиш». Буду тікати від цих податків - задовбали». «Якщо несправедливі – треба було відстоювати свої права». «Ха, відстоювати! Я вже давно фантастику не читаю». «От і погано. Підприємці он себе захистили». «Та яке там захистили?! Он Юльку і ту посадили – а за нас хто вступиться?» «Греки й іспанці ще з 1 січня мітингують». «Україна - не Греція. Це ж вам не цивілізована країна. Ми тут ніхто. Кожен – ніхто. Тим, що вгорі, тільки наші голоси потрібні, а ми - ні». «Так і будете ніким, якщо – кожен за себе. Об’єднуйтеся. Захищайте свої інтереси. Висувайте своїх кандидатів». «Нє-є, - не погоджується таксист. – Тут нічого не зміниться. Ще трубу москалям здадуть – і всім нам буде труба. Нє-є. Треба звідси втікати». Як в анекдоті, справді – «хоч чучелом, хоч тушкою, а звалювати треба». Туди, де все вже кимось налагоджено й цивілізовано – щоб починати там з нуля. А тут боротися за себе, відстоювати себе, будувати державу й суспільство під себе і для себе – і для таких же, як сам, і разом з ними – о ні. Десь там, на чужині, 40 % (тільки вдумайтеся в цю цифру – 40%!) наших співвітчизників готові приймати чуж...