Димляма з айвою в казані на плиті (Оші Бехи)

Як її тільки не називають – димлама, димляма, думляма, домляма ... Перш за все, варто зауважити, що узбецьке дієслово «думляш», від якого походить назва страви, означає «запарити» або «дати попаритися». Що ж до словосполучення Оші Бехи – то «оші» перекладається обід по-узбецьки, а «бехи» – айва. Виходить чи то айвовий обід, чи то обід з айвою. Як найправильніше назвати цей наїдок я так і не визначила, тому обрала варіант, який сподобався найбільше. Та це й не важливо! Адже головне тут – неймовірний, запаморочливий смак. Страва дуже схожа на ще один шедевр узбецької кухні – басму. Але відмінності все ж таки є. Одразу скажу, що найчастіше готують димляму в казані на «живому вогні». Проте на звичайній плиті виходить анітрохи не гірше.

Інгредієнти:

1 кг баранини (звісно, можете брати і телятину. АЛЕ! Їжа ця належить до узбецької кухні, а я прихильник дотримання автентичності, а отже – тут найкраще пасує баранина).

2-3 морквини,

1 великий кабачок цукіні,

2 баклажани,

3-4 болгарських перці,

3 помідори,

1 головка часнику,

декілька листків капусти,

2 спілих айви,

70-80 г вершкового масла,

зелень кінзи, кропу та петрушки,

сіль, спеції (зіра, паприка, суміш перців, барбарис, тархун).

Приготування:

Баранину (краще молоденьку; я беру задню частину) звільнити від усіляких плівок та інших непотрібних нашарувань і нарізати великими шматками. Скласти на дно товстостінного казана чи гусятниці.

Зверху моркву, нарізану не надто дрібними й не особливо грубими кружальцями. 

Потім – півмісяці цукіні.

Посолити та посипати спеціями (в цьому плані немає обмежень – ані в складі, ані в кількості. Все залежить від ваших смаків та уподобань; я взяла столову ложку з солідних верхом пряно-духм’яної суміші, яку розтерла в ступці).  

Наступний шар – баклажани, нарізані не тонкими півмісяцями.

На них – айва (до речі, щоб обрати смачну, потрібно її понюхати: та, яка пахне сонцем, вітром, загалом… айвою, а не пластмасою – ту і купуйте). Плоди слід звільнити від твердої серцевинки, нарізати часточками.

На айву викласти перці, нарізані поздовж на четверо-шестеро. Поверх розкласти цілі зубки часнику.

Потім – четвертинки томатів. І практично завершальний етап – шматочки вершкового масла (я вирішила відмовитися від курдючного жиру, який традиційно додають у дим ляму, щоб не обтяжувати те, що, на мій погляд, в цій їжі найсмачніше виходить – овочевий сік) та зелень цілими гілочками.

Знову присмачити сіллю та спеціями.

Зверху всю цю багатошарову конструкцію щільно встелити листками капусти.

Накрити кришкою (важливо, щоб вона щільно прилягала) та відправити у духовку.

Спочатку ввімкнути її на 200°С. Коли в гусятниці зашкварчить, відразу ж зменшити температуру до 160°С. Витримати в духовій шафі 1,5-2 години. Зняти кришку... ось вона яка на вигляд!

Про аромат взагалі промовчу. Бо не передати це словами. Ну ніяк не передати. Зняти листки капусти, видалити та викинути зелень (листки можна зберегти для подачі).

Хочу звернути вашу увагу на кількість рідини, яка виділяється і, в якій змішуються всі смаки та аромати страви. Ось це і є те, найсмачніше та найдивовижніше в димлямі. Бульйоном це назвати не можна. Це СІК! Справжній овочево-фруктово-м’ясний сік! Його наливають у піали та подають до столу разом із димлямою, яку викладають на велику круглу тацю чи тарілку.

Доречним буде також товстий лаваш, який можна вмочувати у піалу з соком. Або ж якийсь смачний хлібчик, до прикладу з кмином та насінням.

ОКРЕМИМ РЯДКОМ: існує декілька способів приготування цієї воістину чудової їжі. Тому для можливих знавців скажу одразу – ми приготували  димляму саме так, як любимо. Якщо ж у вас є інші рецепти або способи, то, що називається, на благо і на добре здоров'я. Вдячна  буду, якщо поділитися досвідом.  Кислинка й аромат айви, помірна м'ясна жирність та овочеві соки… Таке переплетення смаків, що словами не передати! Це треба куштувати. Обов'язково!