Борошно з Нетішинського млина продавали за кордон

Десятки років тому тут працював потужний млин, послугами якого користувалися не тільки нетішинці, але й жителі з навколишніх сіл. Як розповідають краєзнавці, млин був зведений у 1890 році. Подейкують, що з млином пов’язано багато таємничих історій, якими полюбляють “настрашити” своїх дітей місцеві жителі.
Перший дерев’яний млин був зведений без жодного цвяху
Найдавніша згадка про млин датується початком 50-х років XVII століття. В цей час на річці Горинь в Нетішині було два млини з 6 жорновими каменями. За 1654 рік також згадуються два млини з 6 каменями та однією ступою, очевидно, для товчення круп. “Після воєнних дій під проводом Богдана Хмельницького та спустошення Острожчини польськими військами Нетішин дещо занепадає, але у 1690 році згадується «млинок», яким володів «жид рабин», котрий тримав і саме село, – розповідає науковий співробітник відділу історії Нетішинського краєзнавчого музею Віктор Войковський. – Майже повна відсутність відомостей про Нетішин протягом XVIII століття не дозволяє нам стверджувати про існування у селі млина протягом усього цього часу. Проте ймовірно, що на кінець XVIII – початок XIX століття млин у селі був. Про це свідчать відомості, що у 1808 році млиновим писарем працював якийсь Тадеуш Дидзинський, а мірошниками були «Кирило, старший мельник», та «Грицько, Кирилів син». В 1840-х роках купець Давид Гальперсон мав при нетішинських млинах свою комору, де зберігав жито, а «вірником при млинах» в цей час був Хаім Мордко». З 1865 року повіреним графині Н.П.Зубової у Кривинському маєтку, в тому числі й нетішинських земель, а з часом і їх власником стає Ісаак Якович Герман. Згодом, на початку XX століття, за довіреністю дружини, Цецилії Ісааківни Кривинський маєток тримав зять Германа Вільгельм Маркович Леві”.
Будівля млина була дерев’яною, а побудований він був без жодного цвяха. На початку XX століття старий млин згорів. Старожили переказують слова Германа: «Згорів, побудуємо цегляний». Тому розпочалося будівництво цегляного млина. Цемент, якість якого контролював сам Герман, виготовляли в селі Сільце Славутського району. Міцність цементу була надзвичайною.
“В 1905 році млин запрацював, бо саме ця дата була викарбувана на цеглі. Зерно звозили з навколишніх населених пунктів. Його заготовляли закупівельники й доставляли залізницею на станцію Кривин, відкриту у 1876 році. З Кривина на підводах зерно за невелику плату підвозили до млина, який працював цілодобово. Робота припинялася лише на Різдво, Великдень та великі свята”, – каже Віктор Войковський.
Млин молов до семи гатунків борошна. Його пакували в торбинки по кілограму та два. Маркували борошно наступним чином: вищий ґатунок – 0, перший – 00, другий – 000. Борошно вищого ґатунку пакували в торбинки по кілограму і експортували кінним транспортом за кордон, до революції 1917 року – у Німеччину.
Виробник електроенергії
Окрім того, що тут мололи борошно, млин ще й слугував для виробництва електроенергії. В 30-і роки XX століття в комплексі з млином почала працювати гідроелектростанція, яка відновила свою діяльність у повоєнний час. Саме тут діяла перша в Нетішині енергогенеруюча установка, або динамомашина, як її тоді називали. Вона й живила електроенергією виробництво борошна. За даними архівних матеріалів, потужність динамомашини Нетішинського млина у ті часи була всього 5,5 кіловата.
Але у період 1927-1928 років на Нетішинському млині виробляли стільки енергії, що вистачало і для місцевих потреб, і для потреб сусідів. І це при тому, що можливості динамомашини за цей період часу були використані не на повну потужність, а лише наполовину.
Житель Нетішина Євген Мартинюк свого часу працював на гідроелектростанції, яку добудували біля млина. “Тут зібралась команда справжніх професіоналів з багаторічним досвідом роботи, – розповідає Євген Іванович. – Нетішинська гідроелектростанція двома турбінами за рік виробляла не менше 700 тисяч кіловат-годин електроенергії. Я глибоко переконаний, що закриття у 1962 році Нетішинської електростанції було не продуманим. Хай би собі працювала. Хоча зараз спостерігається тенденція до відновлення роботи малих ГЕС, зокрема, у Мислятині Ізяславського району. Сьогодні електроенергія не може бути зайвою, тим паче, коли її виробництво – екологічно чисте”.
...У 1972 році млин закрили у зв’язку з нестачею зерна. Все обладнання демонтували та вивезли. Приміщення млина спочатку мали переобладнати під гуртожиток для будівельників з Бурштинської ГРЕС для 60 чоловік, проте не було відповідних умов пожежної безпеки, тому роботи припинилися.
З того часу млин пустує. Його викупив місцевий підприємець та здає в оренду окремі приміщення для різних організацій...