ye-logo.v1.2
19 Липня, 2019

Цей день в історії Хмельниччини: 20 січня

Юна МІТРАШКО Історія 640
Проскурів під німецькою владою, 1941 рік
Проскурів під німецькою владою, 1941 рік. Фото: з відкритих джерел

Перші остарбайтери та німецька пропаганда на Поділлі.

Восени 1941 року Німеччина зіткунулась із кризою працівників, значна частина яких була мобілізована в армію. Щоб вирішити це питання, була розроблена програма перевезення людей із захоплених Німеччиною територій.

20 січня 1942 року, в Проскурові (нині Хмельницький) відкривається перший «Вербувальний пункт» де приймались заяви від громадян, що бажають працювати в Німеччині.
Як засвідчують архівні джерела, тоді в місцевих, підпорядкованих окупаційній владі україномовних газетах, з’явилися перші оголошення та звернення до населення за підписами німецьких високопосадовців.
Матеріали міжнародної історико-краєзнавчої конференції "місто Хмельницький в контексті історії україни" розповідають що у заклику, адресованому мешканцям Проскурова та області, опублікованому в місцевій газеті «Український голос» йшлося: "Громадяни і громадянки, чоловіки й жінки, всі, хто втратив свою роботу і в даний час без заробітку, не будете в Німеччині турбуватися про насущний хліб. Кожен дістане там роботу. За роботу коний одержить: безкоштовне помешкання-притулок, безкоштовне харчування та оплату, по його кваліфікації. Приходьте на вербувальний пункт в Проскурові. Запис починається з вівторка, 20 січня 1942 року. Беріть з собою паспорт та інші особисті документи. Після медичного огляду, що виявить вашу придатність до праці, ви узнаєте подробиці вашого призначення і час від’їзду в Німеччину. Українці! Вивчайте країну Фірера, записуйтеся в лави робітників Великої Німеччини!".
Подібними пропагандистськими штампами рясніли сторінки "Хмільницьких вістей", "Подолянина" ("Der Podolier" Кам’янець-Подільський), "Дунаєвецьких вістей" (пізніше: "Урядових Дунаєвецьких вістей"), "Нового життя" ( Старокостянтинів), "Нової Шепетівщини" та інших видань, що виходили на Поділлі. Усіх їх подоляни цілком справедливо називали "німецькими газетами з українським шрифтом".

Крім усних, друкованих, наочних використовували також фінансово-економічні важелі впливу. На перших порах родини тих, хто виїхав на роботи, отримували грошову компенсацію у розмірі 180 карбованців. Щоправда, про ці пільги німецька окупаційна влада досить швидко забула. Не зважаючи на пропагандистське зомбування, бажаючих добровільно поїхати на роботу в гітлерівську Німеччину виявилось зовсім мало. Винятком став хіба що Проскурів, де "біля 90 % всіх відправ лених до Німеччини місцевих жителів вдалося завербувати добровільно". Всього ж із міста було вивезено 1316 чоловік.

Ті хто не погоджувався їхати добровільно, згодом вивозили примусово погрожуючи розстрілом.

В спогадах остарбайтери говорять про те, що умови перевезення до Німеччини були жахливими. “Цікава подорож” на Захід для робітників зі Сходу починалася з поїздки у вагонах для худоби. Кількість людей, загнаних до одного вагону, була такою, що вистачало місця лише для сидіння. На підлогу, в кращому випадку, кидали оберемки соломи. Іноді вагони не відкривали по кілька днів до станції прибуття.

На території самої Німеччини поїзди зупинялись на кожній зупинці, де сходили люди, і їх забирали на промислові підприємства, фабрики та заводи, або у приватний сектор.

Селили людей, як правило, у бараках по кілька десятків осіб у кімнаті. Замість ліжок були двоповерхові нари. Холод і недостатнє опалення, темрява в бараках, відсутність можливості прання. Територія, де були розташовані, огороджувалась колючим дротом, охоронялась наглядачами та собаками. На роботу в більшості випадків теж водили під охороною.

1882 році, 20 січня затверджено положення про стипендію імені Миколи Пирогова, засновану при Кам’янець-Подільській чоловічій гімназії. Микола Іванович Пирогов був не тільки видатним хірургом. У 1858—1861 роках він працював попечителем Київського навчального округу, до якого входила і Подільська губернія, восени 1859 року відвідав гімназію в Кам’янець-Подільському. Стипендію імені Пирогова заснували для «найбіднішого та найдостойнішого з вихованців гімназії без різниці у віросповіданні». За даними дослідника подільської медицини Євгена Мазурика, стипендія виплачувалася до 1913 року.

Читайте новини на нашому Телеграмі

Коментарі:

До теми

Популярні новини

Останні оголошення

  Так  Ні, дякую