Цей день в історії Хмельниччини: 1 листопада

До 1 листопада 1919 року Дунаєвецька волосна управа пропонувала населенню сплатити податки. В іншому разі «буде приступлено до примусового втискання»

У той час селяни відмовлялися сплачувати податки і волосні народні управи не змогли організувати збір податків. Цілі громади виносили постанови не платити податки. Як свідчать архівні документи, матеріали преси, щоб волосні «зборщики» виконувати свої обов’язки потрібна була військова або міліцейська сила. При тогочасних умовах, ні селянському, ні волосному «зборщикові» не можливо ні збирати з селян податки, ні переїхати з грішми від села до села та доставити гроші до скарбниці. Тому Подільська губуправа порушила клопотання перед міністерством внутрішніх справ і Подільським губкомісаром, щоб міліція збирала податки губернських і повітових земських зборів у тих повітах, де немає волосних «зборщиків», а тих повітах де є – надавалася допомога. А також у випадку необхідності надавалася допомога з боку військових, як і міліції, так всім «зборщикам».

Також, Подільська губрада підтримала клопотання управи, аби міліція і взагалі адміністративна влада на місцях допомагала зібранню земських і державних податків, не спиняючись перед репресивними заходами.

1 листопада 1922 року було створено Кам’янець-Подільський сільськогосподарський технікум. Таке рішення прийняв губернський відділ професійної освіти (губпрофосвіта) Поділля. Навчальний заклад утворили шляхом злиття існуючих в Кам’янці-Подільському трьох технікумів – агрономічного, цукрового та кооперативного. У своїй структурі технікум мав два відділи – агрономічний та сільськогосподарської технології. Цей виш проіснував лише до 1924 року.

На засіданні Президії Всеукраїнського центрального виконавчого комітету (ВУЦВК) 1 листопада 1927 року підбили підсумки огляду польських сільських рад. Переможцями огляду визнані 22 польські сільради, які домоглися найкращих досягнень в економічному, культурно-освітньому і господарському житті. Кожна друга відзначена сільська рада відносилась до подільського регіону. Серед них: Остойська, Майдано-Віньковецька Кам’янецької округи; Трісецька, Селецька, Городнявська, Слобідко-Красилівська Шепетівської округи; Войтовецька, Зеленецька, Яхновецька, Новобубнівська Проскурівської округи.

Видання «Нова Шепетівщина» від 1 листопада 1942 року повідомляло що в районі почали масово зникати корови. Видання, зокрема, надрукувало оголошення селян про їх розшук. Повідомлення були схожими, одне на одне, але кожний власник намагався, як найкраще описати особливі прикмети своєї годувальниці. Наприклад, оголошення Пилипа Нечипорука мало наступний зміст: "Пропала корова чотирьох років, чорно-лисої масті, задні ноги білі, роги малі, хвіст на кінці білий і одрізаний". А от Матвій Рослянов свою корову описував так: "Пропала корова чорної масті. Лоб рябий, обидва роги збиті, немає двох зубів".

За наказом від 1 листопада 1951 року Кам'янець-Подільський міський водопровід і каналізація перейменовані на Кам'янець-Подільський міський водоканал. За даними Кам'янець-Подільської обласної статистики, на 1 січня 1951 року вулична мережа (без водоводів і будинкових введень) складала 29,8 кілометра, а на цю ж дату 1952 року - 30,4 кілометра.