24 квітня: історія, події та факти

24 квітня 1914 року відбулась спільна нарада представників Подільської та Південно-Західних залізниць про включення першої у пряме сполучення з державною мережею шляхів та спільне використання станцій Проскурів та Шепетівка. Було узгоджено обмін вагонами на цих станціях (у середньому 200 на добу, максимум – 250-300) та заплановане спорудження на них, коштом Подільської залізниці, допоміжних колій. Одночасно відбулось узгодження регулярного руху пасажирських потягів: щоденне відправлення з Проскурова о 7.00, прибуття в Кам’янець-Подільський о 12.00; з Кам’янця-Подільського о 18.30, прибуття у Проскурів опівночі. Навесні 1914 року перша черга Подільської залізниці була успішно завершена. Одночасно почалося будівництво другої черги – продовження магістрального шляху від Шепетівки до Коростеня, а також прокладання відгалужень Шепетівка – Ізяслав – Ланівці, та Ярмолинці – Гусятин. Всі ці залізниці стали до ладу в 1915 та 1916 роках.

Коротко про історичні події, які сталися цього дня у світі та Україні

• 1184 рік до нової ери - Відповідно до датування Ератосфена та Аполлодора Афінського саме цього дня грецькі воїни хитрістю захопили Трою і знищили майже все чоловіче населення міста. Врятуватись вдалось лише Енею з небагатьма соратниками, який отримав від богів наказ тікати з міста, щоб відродити славу Трої в новому місці.
• 1646 рік - На церковному соборі в Ужгородському замку 63 священики Мукачівської православної єпархії, що зібрались в Ужгородському замку за присутності римо-католицького єпископа Юрія Якушича з Егера, уклали акт про об'єднання православних парафій з Католицькою церквою. Натхненником Ужгородської унії був Петро Партеній, який пізніше став першим уніатським єпископом на Закарпатті.
• 1794 рік - Загони Тадеуша Костюшка завдали поразки російським військам у битві під Рацлавицями.
• 1918 рік - Частини армії УНР на чолі з Петром Болбочаном захопили Сімферополь — столицю Радянської Соціалістичної Республіки Тавриди. Це стало фіналом успішного походу українських військ на Крим з метою визволення його від більшовиків, але через складну зовнішньополітичну ситуацію півострів так і не був приєднаний до України.
• 1953 рік - У Букінгемському палаці королева Британії Єлизавета II посвятила прем'єр-міністра країни лауреата Нобелівської премії Вінстона Леонарда Спенсера Черчілля в лицарі. Через два роки 81-річний Черчілль залишив вищий пост в країні, проте залишався членом парламенту аж до 1964-го, за рік до своєї смерті.
• 1979 рік – помер Володимир Михайлович Івасюк, український композитор і поет, у віці у 30 років. 24 квітня 1979 року Володимир Івасюк повернувся з Хмельницького, де був членом журі одного з фестивалів, пообідав, вийшов з дому, пообіцявши мамі, що скоро повернеться. Але мама його більше ніколи не бачила… Володине тіло знайшли 18 травня на території Брюховецького лісу, що під Льововом, покаліченого, з поламаними пальцями, повішеного на дереві…

Знаменита Червона рута Володимира Івасюка мала 5 варіантів... Фото: з архіву

• 2004 рік - Під час бою в Стейпл-центрі в Лос-Анжелесі Віталій Кличко у восьмому раунді нокаутував південноафриканця Коррі Сандерса і став чемпіоном світу за версією WBC, здобувши свій перший титул у професійному боксі.

Цього дня народилися

• 1904 рік - Віллем де Кунінг, американський художник і скульптор голландського походження; один з видатних митців другої половини XX століття.
• 1952 рік - Жан-Поль Готьє, французький модельєр.

Цей день в історії Хмельниччини

24 квітня 1960 року у Хмельницькому відбулось урочисте відкриття стадіону «Поділля» після реконструкції. Цього ж дня перший матч на своєму полі в рамках чемпіонатів СРСР проводили хмельницькі динамівці. Саме тоді коли футбольна команда «Динамо» одержала статус майстрів і право виступати в чемпіонатах стало питання що міський стадіон не відповідає вимогам проведення матчів такого рівня. У січні 1960 року перед будівельниками поставили жорсткі строки – закінчити всі роботи до 15 квітня. І вони встигли, за три місяці виросли нові залізобетонні трибуни на 10 тисяч місць із роздягальнями, душовими, сауною, медпунктом. Були встановлені щогли електричного освітлення, якого в той час більшість стадіонів ще не мала. Загальний кошторис робіт на стадіоні склав 2 мільйони 400 тисяч карбованців.

Сьогодні виповнюється 221 рік з дня народження Романа-Станіслава-Адама Сангушка (1800-1881) – військового діяча, повстанця, князя.

Він народився у селі Антоніни Красилівського району і став яскравою постаттю із роду князів Сангушків. Славу Роман-Адам заслужив, відстоюючи незалежність Польщі. Також князь зробив надзвичайно багато для розвитку славутського краю і поліпшення добробуту місцевих мешканців.

Про життя князя Романа-Станіслава-Адама Сангушка, його здобутки, слід в історії писали в газеті «Пульс» 2016 року:
Роман-Адам Сангушко прожив яскраве та бурхливе життя. Це була шанована людина, яку оточувала повага і легендарна слава не лише на території Царства Польського, але й по всій Європі.

Князь був старшим сином князя Євстафія Сангушка і Клементини Чарторийської. Його дитинство пройшло за кордоном, навчався у Берлінському університеті. У 1820 році, на вимогу царя Олександра І, князь Роман-Адам був змушений вступити на військову службу юнкером Кавалергардського імператорського полку. Але після трьох років служби через хворобу вийшов у відставку у званні корнета. Лікуватися поїхав до Європи. У 1829 році у Відні одружився з графинею Наталією Потоцькою (1810- 1830 рр.), донькою сестри короля Польщі Станіслава Августа Понятовського.

Через рік після весілля княгиня Наталія народила в Славуті доньку Марію, але під час пологів померла. Онуку довелося виховувати князю Євстафію та його дружині Клементині, бо невдовзі й батька Марії, - князя Романа-Адама, - заарештували за участь у Польському повстанні 1830-1831 років.

Коли у Варшаві спалахнуло повстання проти російського панування, князь нелегально дістався зі Славути до Варшави і разом із братом Владиславом взяв активну участь у ньому. Як людей з військовим досвідом, обох братів у чині капітанів призначили ад’ютантами одного з ватажків повстанців генерала Яна Скшинецького. Щоб не спровокувати царської помсти щодо батька, князя Євстафія, Роман-Адам воював під вигаданим іменем Станіслава Любартовича.
Одного разу його затримали російські кавалеристи. Захопленого у полон зі зброєю в руках, віддали під суд за зраду присяги імператору. Щоб пом’якшити вирок, князю Роману радили привселюдно сказати на суді, що він потрапив до повстанців через сімейні обставини, пославшись на смерть дружини при пологах за кілька місяців до того. Але Роман-Адам Сангушко сміливо заявив, що потрапив до повстанців «за переконанням». А на запитання про причину такого вчинку, князь додав: «Любов до Батьківщини».

Вирок суду - довічна висилка до Тобольська, конфіскація майна і позбавлення права володіння маєтками на Волині, втрата дворянства, позбавлення військового звання. На папері з вироком російський цар власноручно дописав: «втрата княжого титулу». До міста Орла засуджений князь Роман долав шлях на підводі. Довідавшись про це, Олександр І розпорядився, щоб подальшу дорогу до самого Тобольська князя вели пішки і в кайданах, прикутим до ланцюга разом із кримінальними злочинцями. З того часу у Європі Романа-Адама Сангушка шанобливо називали «Сибіряком», а вислів «За переконанням» став гаслом князя, його карбували на особистих печатках його шанувальники.

У квітні 1832 року князя Романа за його проханням зачислили рядовим у Сибірський лінійний батальйон, потім перевели рядовим на Кавказ, де точилася війна з горцями. У своїх спогадах один із російських офіцерів писав, що «Сангушко – заклятий поляк, який цурався спілкування з російськими офіцерами, і що поляки між собою завжди говорили французькою мовою ...».

Сьогодні виповнюється 221 рік з дня народження Романа-Станіслава-Адама Сангушка (1800-1881) – військового діяча, повстанця, князя. Фото: wikipedia.org

У квітні 1841 року Романа Сангушка звільнили з військової служби з дозволом жити у Москві без права виїзду. Але все ж у 1845 році він повернувся на Волинь і став просити відставки за станом здоров’я, підірваного пораненнями та травмою голови, отриманої при падінні з коня у Москві, після чого князь повністю втратив слух. Звертаючись до нього, співрозмовники писали слова на дощечці, яку він завжди носив із собою.

Поселившись у Славуті, князь Роман захопився полюванням із собаками у навколишніх лісах, завів велику псарню, але швидко охолов до цих розваг. Але на згадку про це у Славуті залишилася назва одного із урочищ – Псище, там утримувалися мисливські собаки.

Царським указом князь Роман Сангушко був звільнений зі служби за станом здоров’я і без права володіння маєтками батька. Вів усамітнений спосіб життя, жив не в палаці, а в помешканні при конюшні. Будучи управляючим славутських маєтків, позбавлений княжого та дворянського титулів, Роман-Адам Сангушко зробив надзвичайно багато для розвитку краю і поліпшення добробуту місцевих мешканців.

Він запровадив систему сівозмін на полях, склав план раціонального використання лісів, заклав обширні розсадники для вирощування молодняку дерев, розбив ліси на сектори. Для того, щоб зберегти ліс, купував деревину для потреб власних фабрик і заводів. Він заснував цукроваріння на Волині, для чого побудував п’ять цукрових заводів, організував видобуток смоляних продуктів із коріння сосни на заводі сухої хімічної дистиляції.

В Славуті князь відкрив чавунно-ливарний та механічний заводи, розширив суконну і дві паперові фабрики, заснував каретну майстерню тощо. Саме князь Роман Сангушко надав право кріпакам панщину замінювати грошовою платою, запровадив черговість при наборі рекрутів, відкрив лікарню для селян.

Особливу увагу приділяв князь Роман Сангушко конярству. У 1848 році він влаштував під селом Бачманівка перший на Волині кінний тор. Згодом тор та іподром із трибунами був збудований на околиці містечка Антоніни, де у 1851 році були проведені перші на Волині кінські перегони. Коні з конезаводу Сангушків виступали і перемагали на перегонах у Варшаві, Відні, Києві та Львові

Впродовж 17 років спочатку батько князя Романа Євстафій Сангушко, а згодом його донька Марія Сангушко писали звернення у Петербург із проханням про повернення князю РомануАдаму княжого титулу, для чого були представлені документи декількох століть про те, що Сангушки - княжого роду. І лише у 1857 році імператор Олександр ІІ повернув йому княжий титул. Князь Роман-Адам Сангушко, якого славутчани знали, як Романа Старшого, помер у Славуті 26 березня 1881 року та був похований у підземеллі костелу Святої Дороти.