ye-logo.v1.2
22 Травня, 2019

То що ж в Хмельницькому святкуватимуть?

Олександр НІКІТІН Історія 3037
Фото: vorobus.com

У вересні хмельничани відзначать черговий ювілей свого міста – 580-річчя.

А те, що перша згадка про село (а не про місто) на цьому місці датована, все ж, не вереснем, начеб підкреслить, що дата ця умовна і може бути змінена. (Святкували ж ми спершу 500-річчя, а через 13 літ, після нової архівної знахідки - вже 575-річчя свого обласного центру). Адже поселення в місці впадіння річок Плоска і Рів у Південний Буг існувало й раніше бозна скільки десятків, а може, й сотень літ.
То що ми святкуємо зараз?
Пригадаймо: 10 лютого 1431 року польський король Владислав 11-й за 100 гривень записує Янові Чанстуловському право володіння селами Голисин (нині Олешин) та Плоскирівці на річці Бог. За свідченням кандидата історичних наук Сергія Єсюніна, в тому ж році назва села ще не раз проскакує в офіційних документах, причім, у двох варіантах: і як Плоскирівці, і як Плоскирів. Тобто, назва ПЛОСКИРІВ, що утвердилася надалі, мала таке ж право на існування, як і Плоскирівці. Проте в будь-якому випадку мова йде не про місто, а про село.
Коли ж наш населений пункт став містом насправді? І це, виявляється, давно відомо. В 1566 році його власник Матвій Влодек домігся від короля Стефана Баторія для Плоскирова міського статусу – Магдебургського права. Тоді ж, до речі, під керівництвом відомого архітектора Бернардо Морандо розпочалось будівництво на острові фортеці (що, на жаль, не збереглася) – незаперечної міської ознаки. Виходить, якби цьогоріч ми відзначили 445-річчя нашого рідного міста, це було би, принаймні, чесно.
Бо хіба варто святкувати ювілей папірчика? Хай навіть королівського...

За історичну справедливість - обома руками
Якось довелося почути питання: як ми докотилися до того, що з плоскирівців стали хмельничанами? Це й спонукало мене до не такого вже й складного пошуку...
У 1793 році після 2-го поділу Польщі Поділля (а з ним і Плоскирів) було приєднано до Російської імперії.
- І починається, як свідчать архіви, така цікава річ, - розказує кандидат історичних наук Сергій Єсюнін, - один російський писар написав Плоскирів, потім – Проскурів, потім знову Плоскирів і так далі, другий писар за ним повторив...
- По-неграмотності?
- Так, по-неграмотності. Землеміри ж, як я зрозумів, уклали камеральний, тобто, податковий опис місцевості й подали в Санкт-Петербург. І місто там уже назвали Проскурів - так росіянам було зрозуміліше. Адже проскурка по-російському – це хлібець. А відтак уже й Катерина 11-а видала указ про створення Проскурівського повіту з центром у Проскурові. Хоч даних про офіційне перейменування Плоскирова на Проскурів досі ніде не знайдено...
Виходить, сама назва Проскурів була нелегітимною, тобто незаконною. А далі оте щось незаконне перейменовується на Хмельницький, який, таким чином, теж законним не стає. Коли ж дотримуватися легітимності, то такою й далі залишається лиш одна назва - ПЛОСКИРІВ.
Та й історичних підстав для перейменування на Хмельницький не було ніяких. В одному з матеріалів Інтернету хтось «нічтоже сумняшеся» написав, нібито підстави були, бо місто «овіяне козацькою славою». Але, по-перше, те, що загони Кривоноса штурмували Плоскирівську деревяно-земляну фортецю і відтак зруйнували її, ще нічого не означає, по-друге, сам Богдан тут ніколи не був, а по-третє, після козацьких воєн місто залишилося і далі під Польщею й перебувало під нею ( та ще під турками) іще півтора століття. Тож побіймося Бога - яка там слава...
Та й саме перейменування в 1954 році як відбувалося?
За свідченням першого секретаря тоді все ще Кам’янець-Подільського обкому КПУ Тимофія Лісового (зі слів Сергія Єсюніна), члени ЦК КПУ довго мучилися над питанням, який обласний центр перейменувати на Хмельницький, щоб достойно зустріти 300-ліття воз’єднання України з Росією (нагадаємо, що насправді воз’єднання не було – було підступне й насильне приєднання, що почалося в 1654-му і тривало кілька літ). Із запропонованих міст Тернопіль тут же відпав - боялися чіпати націоналістів (хоч дай комуністам волю – вони б і Варшаву перейменували). Черкащанам теж вдалося захиститись, бо в них не лише Хмельницький, а й Шевченко народився. А от Проскурів якраз підійшов.
Отак і перейменували – ні з того ні з сього. І виходить, що, як не крути, а наш обласний центр має одну законну, історично обгрунтовану назву – ПЛОСКИРІВ. Коли ж так, то повернути її наш святий обовязок. Та й Єсюнін зі мною згоден – як справжній історик Сергій Миколайович звичайно ж стоїть за відновлення історичної справедливості.
Олександр ШЕЛЕПАЛО.

Читайте новини на нашому Телеграмі

Коментарі:

До теми

Популярні новини

Останні оголошення

Останні фото та відео