Творчість із рук в руки

Адже цією виставкою хмельницька художниця-педагог Тетяна Лучко звітує про свою діяльність за 37-річний період роботи в авторитетному мистецькому навчальному закладі обласного центру.
На спільну демонстрацію творчих досягнень відгукнулись 6 художників із Хмельницького, колишніх учні Тетяни Дмитрівни. Хоча тих, хто формував свій мистецький професіоналізм у вищих навчальних закладах, на базі знань, отриманих в художній школі і саме у класі Тетяни Лучко, більше ніж півсотні. Серед її учнів випускники і теперішні студенти Київської та Львівської Національних академії мистецтв, Київської академії будівництва і архітектури, Львівської поліграфічної академії, факультет дизайну Хмельницького національного університету, факультету мистецтв Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, Івано-Франківського педагогічного університету, художніх училищ і коледжів України.
Багато учнів Тетяни Дмитрівни теж стали педагогами і викладають мистецькі дисципліни в різних навчальних мистецьких закладах Хмельниччини. Так Тетяна Захарків після закінчення навчання у Хмельницькому національному університеті залишилась працювати викладачем на факультеті дизайну. Андрій Томчишин, отримавши фах живописця-монументаліста, у Львівській національній академії мистецтв, викладає в Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії. Світлана Костюшко і Наталя Єрьоменко, після здобуття вищої мистецької освіти, працюють викладачами ХДШО та ДПМ.
З усіх - усюд шлють вітання Тетяні Дмитрівні її колишні вихованці: архітектори Євген Брик з Ізраїлю та Світлана Висельська з Лівану. Приєднується до них Канадський архітектор Володимир Стародуб і щиро дякують за науку. Низько кланяються своїй вчительці студентка Лондонської академії мистецтв Марія Андроюк та студентка факультету графіки Краківської академії мистецтв Катерина Олеськова.
Тож виставка «Передача поколінь» - це звіт художньо-педагогічної та художньо-творчої діяльності Тетяни Дмитрівни Лучко. На виставку Художниця представила роботи в різній техніці виконання: «Двір мого дитинства», «Куточок на Поділлі», «Спогади про матір» - у техніці графіки (кольоровий олівець), «Сонячні світи» - живопис, гуаш, «Соняшники» - техніка акварель. Та, в який би техніці і жанровій відмінності не працювала художниця Тетяна Лучко, завжди тішить око педантична акуратність роботи, чи то лінія, чи то штрих, кольорова пляма і мазок - все вивірене, точно зав’язане і взаємно залежне в образотворчій композиції, а звідси чіткий художньо–інтелігентний твір. Цю чіткість, акуратність, виконавську інтелігентність можна помітити у кожного з робіт учасників виставки «Передача поколінь».
Захоплюють оригінальністю роботи Оксани Щепоткіної: «Дерево чудес», «Дерево життя вічне», «Фантазія однієї ночі». Не лише високою майстерність і акуратністю, але й любов’ю до створеного наповнені декоративні композиції Катерини Крафчук. Справжнім теплом сонячних променів віє від її картин: «Тепло літа», «Вікно весняних снів», виконаних у техніці батик. Високо професійними витонченими є портрети Олени Янчук. Портрети художниці не тільки схожі с об’єктом портретування, а відкриті та зрозумілі глядачу. Глибоко ліричні, сповнені романтики і мелодійності живописні роботи Світлани Костюшко, вони через естетичне сприйняття заставляють подивитися на світ, побачити у ньому не утилітарність, а істину художню красу світу.
Великою любов’ю й закоханістю у світ, в красу природи віє від монументальних, виконаних твердою і впевненою рукою художника, динамічних по колористики пейзажів Ігоря Челнокова. Його впевнена манера ствердженого живописця - вільний мазок і дещо імпресивна живописна манера підкоряється чіткості відтворення форм і вивіреній композиції.
Про себе як майстра-живописця заявляє Андрій Томчишин. Представлені на виставці триптихи із незавершеної серії «П’ятий елемент» підтверджують отриманий ним диплом лауреата та стипендія Української діаспори в Австралії. Чіткий малюнок багатий, але емоційно стриманий колоритм, пастельна манера олійного живопису знаходиться під владою переконливого акуратиста.
Ось такі вони вчитель та учні, які прийнявши з добрих уст і рук настанови своїх вчителів, несуть у світ красу добра, любові і гуманізм на кольоровій палітрі митця. У цьому весь зміст і суть виставки передача поколінь.

Свою власну дорогу у світ мистецтва Тетяна Дмитрівна розпочала із Закарпаття, землі з великими художніми традиціями, започатковани великими митцями Адальбертом Ерделі і Михайлом Бокшаєм. У місті Ужгороді з доброї волі свого першого вчителя малювання Золтана Степановича, якого з любов’ю і добром згадує художниця, вона освоїла ази образотворчої грамоти і за його підтримки у 1965 році вступила в Ужгородське училище декоративно-прикладного мистецтва ім. Ерделі. Тут пройшла хорошу мистецьку школу під керівництвом таких художників педагогів, як народний художник України Василь Свида, заслужений художник України Павло Балла та інші.
Перший крок з реалізації себе у сфері прекрасного, молода художниця розпочала з посади художника - архітектора в управлінні “Гіпроград” м. Ужгород.
А 1975 року після переїзду у місто Хмельницький стала викладати у дитячій художній школі саме тоді Тетяна Дмитрівна зрозуміла, що знайшла своє місце у житті, відчула, що світ педагогів-художника – це її світ.
Правда за спогадами художниці, спочатку було не зовсім легко увійти у світ нового, незвіданого, у світ якого прекрасним торкається ніжних струн дитячого серця, налаштовуєш його на сприйняття і відтворення цього прекрасного. І тут в встановлені її як педагога важливу роль відіграла талановита родина художників Мазурів, котрі на той час добре утвердились на викладацькій ниві. З вдячністю згадує Тетяна Дмитрівна Миколу Івановича і Людмилу Олександрівну, які дружньою підтримкою і мужніми порадами допомогли осягнути секрети педагогіки мистецтва. Та й сама Тетяна Лучко загорілась цією справою. З перших днів так глибоко поринула у вир педагогічної роботи, що інколи і не вистачало часу на власну творчу роботу, реалізацію як художниці.
Свою добросовісність, обов’язковість, відданість улюбленій справі Тетяна Лучко Щедро передавала своїм учням, які з’являючись в її класі після занять в загальноосвітній школі забували про буденність і всією душею поринали у світ мистецтва.
Такі метаморфози сприяли глибокому проникненню в таїну образотворчості і всебічному оволодінню її секретами та майстерністю. Їх безкомпромісна самовіддача давала і до цього часу дає, досить серйозні позитивні результати. І ось підсумок такої взаємодії «Педагог – учень», «Учень – педагог» є виставка «Передача поколінь».