Пам’ять про художника: які роботи Михайло Андрійчук подарував Хмельницькому

Нещодавно, 1 листопада, в лікарні зупинилося серце заслуженого художника України Михайла Андрійчука. Митцю незабаром мало виповнитися 93 роки. Торік Михайлові Омеляновичу надали звання «Почесний громадянин міста Хмельницького». Проте справжнім увіковіченням пам’яті художника стали його мистецькі звершення. Він писав картини, прикрашав міські бібліотеки та став співавтором оригінального пам’ятника барону Мюнхгаузену.

Народився Михайло Омелянович на Житомирщині в селі Нехвощ 21 листопада 1927 року. Він малював з юності. Проте його дитинство припало на важкі роки. Під час Голодомору 1933-х років його батьки виїхали під Житомир. Після початку Другої світової війни його родина жила біля військової бази. Через небезпеку вони були змушені повернутися у рідне село, але рідну хату розбомбили. Тому довелося жити у лісниковій хатинці. Школу майбутній художник закінчував вже після визволення краю.

Завершивши службу в армії, мистецьку освіту Михайло Андрійчук спершу здобув в Одеському художньому училищі, а далі — на відділенні графіки у Київському художньому інституті. Саме з останнього у 1962 році його направили працювати у Хмельницький, з яким він поєднав своє подальше життя. В обласному центрі Михайло Омелянович працював на художньо-виробничому комбінаті та Хмельницькому національному університеті.

Саме на Поділлі Михайло Андрійчук написав одні зі своїх найкращих картин. Зокрема, цикл робіт на сільську тематику «Трударі Поділля», «Мої земляки», «Сільські торжества». Він зізнавався, що завжди прагнув показати, наскільки прекрасними та цікавими є прості люди. Митець у своїх картинах також часто торкався Біблійної тематики, долі України та писав твори за мотивами творів Тараса Шевченка. У доробку художника є й чимало замальовок Хмельницького, за якими можна вивчати історію міста. На жаль, багатьох споруд, закарбованих олівцем та пензлем митця, нині не збереглося.

Картина Михайла Андрійчука «До Храму йду я, блудний син…». Фото: odb.km.ua

Картина «В дорозі». Фото: odb.km.ua

Картина «І сниться їй той син Іван…». Фото: odb.km.ua

Картина «Діти прийдуть». Фото: odb.km.ua

Фактично деякі мистецтвознавці стверджують, що Михайло Андрійчук своїми роботами розробив та утвердив сучасний український стиль кольорової графіки, переосмисливши традиційний.

Нині картини Михайла Андрійчука зберігаються у фондах музеїв та художніх галерей різних міст України. Втім, хмельничани можуть познайомитися з його мистецьким спадком навіть просто неба — у дворі будинку на вулиці Кам’янецькій, 48. Саме там встановлено пам’ятник барону Мюнхгаузену, який точніше можна назвати «скульптурою-фонтаном».

Двір будинку на вулиці Кам’янецькій, 48 прикрашає пам’ятник барону Мюнхгаузену. Фото: автора

Його створили Григорій Мамона, Михайло Андрійчук та Валентина Ляшко

Його у 1970 році створили Григорій Мамона, Михайло Андрійчук та скульптор Валентина Ляшко. Місце встановлення скульптури літературного персонажа обрали не випадково. Саме у цьому житловому будинку тоді діяли майстерні та виставковий зал обласної організації художників. За це його навіть називали «будинком художників».

У дитинстві та юності хмельничани також могли зустрітися з роботами Михайла Андрійчука, відвідуючи місцеві бібліотеки — обласну бібліотеку для дітей імені Тараса Шевченка й обласну бібліотеку для юнацтва. Інтер’єри останньої прикрасило найбільше робіт художника, які він постійно реставрував.

За словами заступниці директора Хмельницької обласної бібліотеки для юнацтва Віри Тарчевської, у 1977 році обласна рада одна з перших в Україні прийняла рішення про заснування спеціалізованої бібліотеки для юнацтва — від 14 до 21 року. До її оздоблення доклали руки місцеві художники. Зокрема, Михайло Андрійчук. Прикрашаючи її інтер’єри, він працював у стилі сграфіто: на пофарбованій кам’яній стіні вирізаються зображення.

Стіни обласної бібліотеки для юнацтва прикрасили портрети письменників, які Михайло Андрійчук виконав у стилі сграфіто

Також він зобразив екслібрис бібліотеки

Проте кілька років тому Михайло Омелянович в іншому стилі написав портрети видатних українців, які замінили зображення радянських діячів, зафарбованих у роки незалежності

«Його роботи прикрасили стіни трьох поверхів бібліотеки, — розповідає Віра Тарчевська. — Михайло Омелянович таким чином подарував нам зображення класиків української та іноземної літератури. Серед них — Терас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Олександр Пушкін, Лев Толстой… Зобразив він й екслібрис (книжковий знак — авт.) нашої бібліотеки».

Вона додала, що у радянські часи на третьому поверсі також були зображені комуністичні діячі, які вважалися дотичними до виховання молоді. Проте у роки незалежності їх зафарбували. Й кілька років тому на їхньому місці, але вже в іншому стилі, Михайло Андрійчук написав настінні портрети видатних українців, серед яких — Михайло Грушевський та Григорій Сковорода. Михайло Андрійчук ніколи не залишав напризволяще свої роботи. Якщо на них з’являлася тріщинка, він приходив у бібліотеку та реставрував їх.

Крім того, абонентний відділ обласної бібліотеки для юнацтва прикрашають полотна Михайла Андрійчука. Там розміщено триптих, на якому зображено Тараса Шевченка, Лесю Українку та Подолянку. У фондах закладу зберігається й графічний портрет Кобзаря за авторства визначного хмельничанина. Його використовують під час проведення заходів, пов’язаних з Тарасом Шевченком.

Абонентний відділ обласної бібліотеки для юнацтва прикрашають полотна Михайла Андрійчука

У фондах закладу зберігається й графічний портрет Кобзаря за авторства визначного хмельничанина

«Михайло Омелянович — це була дійсно талановита та світла людина. Його смерть це справжня трагедія. Проте пам’ять про нього житиме у наших серцях та у стінах нашої бібліотеки», — поділилася Віра Тарчевська.

А у 1989 році читальний зал Хмельницької обласної бібліотеки імені Тараса Шевченка прикрасив глибокий рельєф по гіпсу «Героїка Поділля». Він зображує трагічні сторінки історії краю.

Читайте також: Нове життя обласного музею: колектив ХОХМ провів ребрендингову кампанію