Кримська криза і стратегія України:

Оригінал російською мовою можна прочитати тут

Сьогодні Україна перебуває в критичній ситуації, коли на кону стоїть доля нашої держави. Вона безпосередньо залежить від розв'язки кримської кризи. Нижче я спробую аргументовано показати найбільш правильну стратегію виходу з цієї ситуації.
Оскільки Київ нічого не робить у Криму і не має наміру робити, то потрібно прийняти одне-єдине вірне рішення – вивести війська. Повантажити на вантажівки, сісти на техніку і вийти з Криму.
Альтернативою буде неминуча капітуляції, оскільки мине ще якийсь час, у наших військових закінчаться продукти, їм відключать електроенергію і воду. І поставлять перед фактом необхідності здачі.
Краще організовано відступити, зберегти людей і техніку (в останньому, втім, сумніваюся ), ніж сидіти і чекати з моря погоди, в очікуванні, що все розсмокчеться. Або не розсмокчеться.
Це все надовго. Тому необхідно думати інтересами цілого. Якщо ми збережемо південний схід, то ми повернемо Крим. Якщо ми втратимо південний схід, то Крим нам буде повернути складніше. І не тому, що там буде Росія, а тому, що там вже може бути Туреччина, коли у нас з'явиться шанс повернутися. З Туреччиною також можна домовитися, але потрібно розуміти, що це вже буде інша розмова і інший баланс сил в регіоні.
У Криму в наступні роки буде війна. Все це повинні розуміти.
Залишиться він Україні? Буде війна.
Дістанеться Росії? Буде війна.
Стане незалежним? Буде війна.
Інтенсивність цієї війни може бути різною, але ця війна пожиратиме ресурси і людей. Цю війну, в залежності від того чи іншого сценарію, будуть розпалювати Росія, Туреччина, США, монархії Перської затоки. Вона буде впливати на Кавказ і Поволжя, дестабілізуючи ситуацію в самій Російській Федерації.
При цьому на ведення будь-якої війни в України ресурсів у немає. Я навіть не кажу про гроші, оскільки сьогодні наша держава – банкрут. За планом мобілізації у нас повинні видати військовозобов'язаним 5 млн. автоматів Калашникова. Реально на складах 800 тис. Це так, для розуміння.
Крім того, наша армія ще морально не готова стріляти в росіян. Російські готові, а наші – ні. І нам вдалося перетворити цю слабкість в сильну позицію, яка порвала плани Кремля. Весь світ захоплювався тим, як наші солдати у Бельбеку йшли без зброї на ворога. Це порвало весь світ. Це розумний і сильний хід слабкої сторони, який відмінно вписався в глобальний медійний контекст. І чим більше буде таких розумних ходів, тим вище наші шанси відстояти свій національний інтерес.
Однак, коли ми запитаємо себе про те, чи готова Україна до війни, то дамо однозначну відповідь – ні.
Ура-патріотичні настрої в Україні сьогодні нагадують екзальтацію населення Сербії в 1914 році. Поцікавтеся, через що пройшла сербська армія в тій війні.
Війна – це боротьба організацій із застосуванням насильства. Війна вимагає інтелекту, волі і ресурсів. Якщо говорити відверто, то сьогодні в Києві керівництва країни – немає, армії де-факто – немає, економічних ресурсів – немає, стратегії – немає, зовнішні гравці воювати за Україну не хочуть, ситуація на південному сході взагалі під питанням з точки зору контролю.
Давайте на хвилиночку уявимо, що станеться у випадку якщо українська армія кинеться я в лобову атаку на Крим залишкам наших боєздатних військ, які бачили війну у складі миротворчих контингентів в Африці, Іраку і Боснії. Армія, всі боєздатні вертольоти якої зараз знаходяться у складі миротворчих місій в Африці, а бойові літаки, здатні повноцінно воювати, обчислюються одиницями.
При цьому їм протистоїть армія, яка 20 років перебуває у стані війни? Армія, яка тиждень тому провела навчання на тему швидкої передислокації великих груп військ для запобігання масованої терористичної загрози. На хвилиночку, в ній брали участь 220 тисяч осіб, більше 400 бойових вертольотів, 150 літаків, 1800 танків і 60 кораблів. Це більше, ніж вся українська армія разом узята. Це реалії, друзі. Ми всі сьогодні повинні бути реалістами.
Інакше, я розповім як закінчиться така «війна за Крим».
У перший день наші війська зімнуть ріденький російський заслін на Перекопі. А в 20 км від нього вглиб півострова стоять основні сили росіян. Вони отримають картинку як «озвірілі бандерівці різали мирну самооборону Криму», яку транслюватимуть всюди, а потім, маючи повну перевагу в повітрі, рознесуть вщент нашу слабку армію. Наш лексикон збагатиться терміном «кримський котел».
Знищивши наші боєздатні частини, росіяни отримають оголений весь південний фланг, куди кинуть свої війська, попередньо зосереджені біля кордонів в Краснодарській, Ростовській областях. Наша армія почне відкочуватися до Одеси та на Захід. А тут в тил послідує ще два удари. Один з Придністров'я, куди вже перекинули 700 десантників, а другий з Брянської області на Київ.
Все це я бачив в 2008 році в Грузії, де, розгромивши армію супротивника у Цхінвала, росіяни броньованими колонами гуляли по нещасній країні. Ми маємо один в один «осетинську пастку». До речі, тоді Андрей Ілларіонов також голосно закликав Саакашвілі атакувати Південну Осетію за два дні до війни.
Захід нічого робити не буде. У кращому випадку, допоможе технікою вже після початку війни. США, до речі, така ситуація буде вигідна. 24 березня буде прийматися рішення про військовий бюджет. На тлі кримського розгрому української армії буде легше вибити сотні мільярдів фінансування на ВПК, яке так прагнуть отримати американські корпорації. Після цього, Росія буде позиціонуватися як чергова «імперія зла» і почнеться економічна блокада, яка приведе до внутрішніх потрясінь.
Так, росіяни вигребуть по повній, отримавши санкції і все інше. Але це буде потім, а ми втратимо на протязі двох тижнів половину країни і Київ. У кращому випадку, у нас залишиться половина, в гіршому Україна відкотиться до західних областей, а то й буде окупована повністю. І що ви буде говорити тоді? Будете закликати захищати Крим?
Зрозумійте одну просту річ. Це війна. На війні перемагає не той, хто виграв перший бій. На війні виграє організація, стратегія, тактика, ресурси, воля і дух. Сьогодні у наших військових є тільки останні два компоненти. А при всьому при цьому, ми маємо всі шанси виграти цю війну. І Крим повернути. Через 10-15 років. Тому думати потрібно про перемогу. Не про оборону. Як отримати, а не як утримати.
Зрозумійте, що це не пацифізм. Сьогодні Україні потрібен перепочинок після року істерії навколо євроінтеграції, а потім тримісячного протистояння Майдану з Януковичем. Сьогодні Україна нагадує Росію після Лютневої революції 1917 року. Тоді Росія продовжувала воювати з Німеччиною і це остаточно добило її економіку і до влади прийшли більшовики. І що зробили вони? Вони підписали ганебний Брестський мир. Так, він був жахливим, але він дав можливість, вигравши час, зміцнити владу. А далі по черзі розбити всіх ворогів і повернути практично всі втрачені території. Це і є яскравий приклад правильної стратегії слабкого суб'єкта.
Нарешті, ми повинні також пам'ятати ще одну історію. У 1938-1939 році нацистська Німеччина окупувала Чехословаччину і Польщу. А в 1945 році Чехословаччина вигнала 3,5 мільйона судетських німців і повернула собі окуповані території. Польща у Німеччини забрала Сілезію і частину Помор'я.
Нам варто це дуже, дуже добре розуміти. Сьогодні Росія розпочала глобальну гру, до якої не готова ресурсно й організаційно. Майже так само, як Гітлер в 1939 році. Це означає, що через який час ми зможемо отримати Краснодарський край, Воронеж, Брянськ і багато чого ще. Якщо вже сьогодні будемо думати про перемогу, а не про дурний і безглуздий реванш за будь-яку ціну.

Далі буде.

Юрій Романенко, "Хвиля"