Про вічну мерзлоту, полярний день та білих ведмедів

Протягом місяця хлопець перебував у складних погодних умовах, де температура повітря не підіймалася вище +5 (а відчувалася як мінусова), постійно дув холодний вітер, треба було остерігатися білих ведмедів, ходити по вічній мерзлоті чи болоту, ще й важко працювати фізично — тягати бочки з-під бензину та різний металобрухт.
Попри усі ці труднощі (а може, і завдяки їм) Богдан закохався в Арктику і мріє потрапити туди знову.
«Арктика, на рівні із пустелею та джунглями, - одне з небагатьох місць на Землі, що зберегли себе такими, як і тисячі років тому, - розповідає мандрівник. - Там відчувається віддаленість від цивілізації, а милуватися природою можна безкінечно».

Богдан Місюренко потрапив на острів Білий, що розташований на Крайній Півночі у Російській Федерації, завдяки екологічній програмі, в рамках якої волонтери протягом трьох років чистять від сміття. Він пройшов суворий відбір (конкурс 18 чоловік на одне місце).
«Підготовка була дуже серйозна. Два тижні перед перельотом на острів з нами проводили різноманітні тренінги, готували до командної роботи. Людей підібрали настільки вдало (всього працювало 19 волонтерів), що протягом місяця не виникло жодних непорозумінь чи неприємних ситуацій», - розповідає Богдан.
Задачею волонтерів було очищати острів від залишків військової частини, яку збудували тут ще у 1930-х роках, а особливо від бочок з бензином та іншими небезпечними для навколишнього середовища матеріалами.

«На острові протягом 11 місяців триває зима, і усе, що лежить на землі, примерзає до неї. Навіть коробку сірників не віддереш. І лише у серпні вічна мерзлота підтаює на 20-30 см, і саме тоді можна підняти цей брухт, причому лише вручну, адже трактор не проїде по такій землі. А коли усе знову замерзає, поромом сміття доставляють на велику землю», - розповідає Богдан.

Волонтерів виснажувала не лише важка фізична праця у складних погодних умовах, а й пересування по тундрі — землі, яка постійно під тобою рухається і «грає». Відновити сили та не застудитися допомагала баня, у якій хлопці парилися ледь не щодня.
На Крайній Півночі багата фауна — мешкають олені, лемінги, песці, моржі, крачки, поморники.

Та найбільше хмельничанина вразила зустріч із білим ведмедем, на щастя, лише на відстані.
«Перше правило — не можна підходити до ведмедя ближче, ніж на 30 метрів, не можна повертатися спиною чи бігти. Відходити потрібно обличчям до нього, назад і по діагоналі, - розповідає Богдан. - Насправді білі ведмеді не цікавляться людьми, однак у екстремальних ситуаціях не можна передбачити, як він себе поведе: може втекти, а може і напасти».

Хлопцям категорично забороняли виходити із приміщення поодинці, а на крайній випадок у керівника групи була рушниця.
Богдан перебував в Арктиці під час полярного дня, тому спати доводилося із щільно закритими темними шторами, а дехто одягав чорні пов'язки на очі. Зате заходом сонця можна було милуватися кілька годин поспіль.

Також хлопці спостерігали оптичний феномен гало, коли навколо сонця утворюються кільця, овали чи інші фігури.
Із Арктики Богдан привіз не лише море вражень, а й подарунки від організаторів і сувеніри минулого — більярдний шар, пам'ятку радисту...