Гаряча тема:
- Війна
Політик Ігор Сабій: «Не люблю ні в чому фанатизму»
З цією людиною завжди цікаво спілкуватися. Як, власне, і слухати його виступи як депутата, спочатку Хмельницької міської ради, а потім й обласної.
Довідка «Проскурівського телеграфу»:
Сабій Ігор Михайлович, депутат Хмельницької обласної ради, голова Хмельницької обласної організації ВО «Свобода».
Народився 4 вересня 1976 року в місті Тлумач Івано-Франківської області.
Освіта вища. Одружений. Батько трьох дітей.
З цією людиною завжди цікаво спілкуватися. Як, власне, і слухати його виступи як депутата, спочатку Хмельницької міської ради, а потім й обласної. Цікаво, насамперед, через емоційну складову. Однак не всім його слова подобаються. У подільській політиці Ігор Михайлович, якому лише виповниться 35 років, вже давно відома постать. А ось його особисте життя й досі вкрите загадковістю. І хоч не дуже любить пан Сабій, коли хтось лізе до його приватного життя, «Проскурівський телеграф» все одно взяв та впхав туди свого «носа».
„В дитинстві грався у Робін Гуда”
– Народилися на Івано-Франків-щині, а опинилися на Хмельниччині. У Вас що, батько був військовим?
– Ні, батько працював слюсарем, а мати – бухгалтером. Просто в 1995 році вступив до Кам'янець-Подільсь-кого сільськогосподарського інституту, на факультет ветеринарної медицини.
– Невже змалечку хотіли бути ветеринаром?
– Мене з дитинства більше тягнуло до творчості, хотів навіть бути журналістом. Але в ті часи факультет журналістики був у Москві, і це для мене було недосяжно. А професія ветеринара, в принципі, мені теж подобалася. Я люблю всяку живність.
– У батьків було велике господарство?
– Я ж в Тлумачі тільки народився, а потім ми жили в Тисмениці Івано-Франківської області. Спочатку був одноповерховий будинок і батьки тримали кролів, свиней, індиків. А потім переїхали у багатоповерхівку, і на четвертому поверсі не могли собі дозволити тримати якусь худобу. Але ж бабуся з дідом жили в селі! Ось я до них на літо й їздив. Тому, що таке пасти корову, знаю не з чужих розповідей. Ну, і коли вступав у технікум після 9 класу в 1991 році, професія ветеринара була доволі престижною.
– То в школі проблем із біологією чи зоологією не було?
– Школу закінчив з однією четвіркою. Й та з малювання. Тому я художник від слова «худо». А з рештою предметів не було жодних проблем. Вигравав обласні та районні олімпіади з математики, фізики, добре писав твори, як з української, так і з російської мови. Швидко все запам'ятовував і мав час пограти з друзями, до прикладу, в війну.
– Гралися у воїнів Радянської армії?
– Більше гралися в лицарські ігри чи… До прикладу, начиталися книжки про Робін Гуда, зробили лук та стріли, та гайда грати в таку війну. Начиталися про козаків, грали в козаків.
– І кого ж Робін Гуд грабував?
– Він у нас був романтичний герой. Ми нікого не грабували, а просто «билися».
«Мій прадід та дід були засуджені за «буржуазний патріотизм»
– Коли Україна наближалася до незалежності, Ви бігали з прапором майданами, гуртожитками чи, до прикладу, в селі у бабусі?
– В селі немає сенсу бігати. Я ж всю відлигу відчував ще в 1988 році. Мій старший брат був членом Спілки української незалежної молоді, а мій дядько – мамин брат, був головою обласної «Просвіти» в Івано-Франківську.
Я взагалі з доволі патріотичної сім'ї. Мій прадід та дід були засуджені за буржуазний патріотизм на 10 років. А мій тато свого батька вперше побачив, коли йому було 9 років. Але вдома говорити щось погане про комуністичну владу було заборонено, щоб я в школі чогось зайвого комусь не сказав. Коли ж вся родина в селі збиралася на Різдво чи Великдень, де не було всяких «прослуховувань», то не раз казали, що Україна має бути незалежною. І коли тільки почалася відлига, вся сім'я брала активну участь у цих процесах.
– Тому Ваша нелюбов до комуністів, можна так сказати, генетично закладена?
– А чого я їх маю любити? Я дівчат люблю. Але несприйняття їхньої ідеології та системи, як-то кажуть, накипіло змалечку. Адже колись мої дідусь та бабуся мали своє поле, на ньому ж працювали і нікого не експлуатували. А в 1948 році почали робити колгоспи і все у них відібрали.
– Україна в 1991 році стала незалежною. Святкували цю подію?
– Я був розчарований! Мені було лише 15 років і думав, що ще трохи підросту та піду «воювати» за незалежність країни. А тут раз, і все! Ніякої політичної боротьби. Коли ж вступив до інституту, який згодом став академією, то почав розуміти, що і для мене ще є фронт роботи. Це якраз було перед приходом до влади Кучми. Вже тоді було видно, що Україна рухається не в тому напрямку. Але я не бачив тієї політичної сили, яка могла б цьому протистояти. Націонал-демокра-тичні партії не проявляли активності. Тому на першому курсі інституту просто вчився. А навесні 1996 року познайомився з отцем Ігорем Царем та Соціал-національною партією України, яка нині відома всім як «Свобода». Ознайомившись зі статутом партії, її членами, зрозумів, що це моє.
– І чим же Вас вони «підкупили»?
– Перш за все тим, що говорили правду. Бачив, що Кравчук не туди веде країну, потім Кучма взагалі повів у нікуди, а Соціал-національна партія тоді якраз заявляла, що потрібно було в 1991 році прибрати від влади всіх старих та привести молодих. Бо не буде добра в Україні до тих пір, поки не відбудуться соціальні та національні зміни. І я аналізував, що в 1991 році, коли президентом став Кравчук, нам дали мову, прапор і гімн. Все!
А потім почалися економічні проблеми. Прийшов Кучма, сказав, що національна ідея не спрацювала, будемо займатися економікою. В 1996 році всі зрозуміли, що економіка пробуксовує. І за 5 років незалежності нацдеми нічого реального не зробили. Були лише обіцянки.
– А що ж потрібно було робити?
– Якби 1 грудня 1991 року відбулися позачергові вибори до Верховної Ради, то ситуація в Україні була б зовсім іншою. Не було б «групи 239». Рухівці завжди казали, що у комуністів більшість у Раді й вони роблять, що хочуть. І я тоді завжди ставив собі запитання: «А, що ж ви, рухівці, 24 серпня 1991 року, коли народ був готовий зробити все що завгодно заради незалежності, не домоглися, щоб в грудні були позачергові вибори?» Це ж логічно! Тоді б більшість у парламенті належала демократичним силам. Люди ж тоді були на піку національного та патріотичного піднесення і, відповідно, не голосували б за комуністів. Ну, як може бути нова держава зі старою Верховною Радою? Про це говорили і в Соціал-національній партії, кам'янець-по-дільський міський осередок якої я очолив у листопаді 1996 року.
«У мене російськомовна теща»
– Політика не заважала навчанню?
– На той час не було такої політичної активності як нині. Та й вчилися до обіду, а після – можна було чим завгодно займатися. Навіть активно розвивав кредитні спілки, працював у канадській програмі розвитку кредитних спілок.
– Кредитні спілки та ветеринарія… Хіба їх можна поєднати?
– Вже на другому курсі інституту зрозумів, що професія ветеринара для мене чужа. На той час вже, фактично, були знищені колгоспи і кого я мав лікувати? Так, я працював ветеринаром ще тоді, коли вчився у технікумі. Але за декілька років ситуація доволі кардинально змінилася. Тим паче, ветеринарів тоді було дуже багато. Тому вирішив «шукати себе» в чомусь іншому. Крім цього, мій дядько створив кредитну спілку в Івано-Франківську і трохи ввів мене у курс справи та запропонував відкрити спілку в Кам'янці-Подільсь-кому, що, власне, я і зробив. Вона й донині успішно працює.
– Вчилися, працювали, займалися політикою. А сім'ю «побудували»?
– Я вперше одружився в 1998 році, коли ще навчався. Маю 11-річного сина, який мешкає з мамою в Тисмениці. У 2003 році вдруге став на весільний рушник. Моя дружина Юлія народила мені двох доньок – Оріані зараз сім років, а Златі – чотири.
– Дружина – хмельничанка?
– Взагалі-то вона в мене донецька! Родом із Маріуполя. Але вона вже давно мешкає в Хмельницькому, де ми з нею і познайомилися. Юля працювала юристом в антимонопольному комітеті, а я через політичну роботу (тоді вже очолював обласну організацію «Свободи») та роботу з кредитними спілками, часто туди навідувався.
– А хто був ініціатором того, щоб назвати старшу доньку доволі рідкісним у наш час ім'ям Оріана?
– Уявляєте, російськомовна теща! Ми довго з дружиною не могли придумати, яке ім'я дати доньці. А теща каже: «Назвіть її Оріаною». Я ж одразу в «розумну» книгу зазирнув, дивлюся, є таке давньоукраїнське ім'я.
– Партійна робота не заважає спокійному сімейному життю? Адже не раз Вас викликали в прокуратуру, були спроби й залякати. Не набридло все це?
– Я ж цей шлях обрав свідомо. Є частина людей, які хочуть погратися в політику, я ж в неї не граюся. Давно вирішив, що маю займатися тим, щоб Україна стала такою, якою має бути.
«Жодного разу не відпочивав за кордоном»
– Патріотизм якось проявляється у побуті? Ви їсте суто українські страви, слухаєте лише українську музику, читаєте книги винятково українською мовою?
– Є віра в Бога, а є обрядовість. До прикладу, в церкву можна тільки в хустці зайти, якщо без неї, то… все, «фініш»! Так само є патріотизм, а є, вибачте за порівняння, шизофренія. Бо деякі фанатики хочуть показати, що вони «най», «най», «най». А це відхилення від норми. Я люблю різні страви, якщо вони мені смакують. Слухаю різну музику, якщо вона мені подобається. Звичайно, не слухаю такі російські пісні, як «Я сошла с ума». Читаю не лише українською, а й російською та польською.
– Ну, а найулюбленіші страви, які вам готує дружина, які?
– Класична українська кухня.
– А «пєлємєні» ви любите?
– Звісно! Це ж наші українські вареники з м'ясом.
– Готувати щось вмієте?
– Навіть люблю це робити, коли є час. Можу і борщ зварити, і вареники наліпити – життя навчило, коли ще в Кам'янці-Подільському навчався. Тоді ж не було різних напівфабрикатів, як тепер.
– Українські морські курорти до вподоби?
– Звичайно, тільки в мене часу на них немає. Особливо останніми роками. Адже у нас вибори за виборами. Жодного разу не відпочивав за кордоном, а два роки тому три дні був на морі в Херсонській області. Тому, як правило, із сім'єю можемо виїхати за місто до лісу. Минулого року теща допомогла, взявши із собою до Хмільника дружину з дітьми. Я навіть туди приїздив… на один день.
Вікторія ТРАВНЕВА.
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: