Новини читачів

«Всевидяче око» ДНР, або як не потрапити на вудку сепаратистів

Про трагічні події, які розгорнулися на Донеччині навесні 2014-го року вже написано більше, ніж багато. Увага до цієї теми, з цілком зрозумілих причин не слабшає і навіть більш того. Однак, незважаючи на всі вищеназвані фактори, хочеться вставити свої «п'ять копійок».
Коли трохи більше, ніж два роки тому на вулицях Донецька стали з'являтися люди в камуфляжі (тоді ще практично без зброї), більшість місцевих думали, що це ненадовго. Мовляв, якщо і не з дня на день, то через місяць-два точно українські силовики цю шваль зачистять. Однак не зрослося: так званих ополченців, енну частину яких складають гості з РФ, ставало все більше. Замість ніжок від стільців і бейсбольних біт у них в руках з'явилися автомати. Трохи пізніше на вулицях Донецька з'явилася і сама справжня військова техніка. Все це справляло на донеччан, і мене в тому числі, вкрай гнітюче враження. «Рідне місто захоплений збіговиськом люмпенів, зрадників і російських« гастролерів »», - така жахлива думка міцно оселилася в голові.

Вже тоді почали гинути мирні люди. Багато просто зникали в невідомому напрямку, когось знаходили мертвими в посадках і парках. Коли ж терористи почали власноруч обстрілювати місто (створюючи картинку для рашнТВ, мовляв як українські карателі знищують мирний Донецьк), рахунок жертв пішов на десятки.

Багато донеччани, рятуючись від смерті, стали виїжджати зі столиці Донбасу. Однак загибель, як було сказано вище, могла прийти не тільки у вигляді снаряда, випущеного якимось им Гіві з Мотороли. У будь-який день до Вас могли нагрянути люди як в камуфляжі, так і в цивільному, і забрати Вас «на підвал». З низкою моїх знайомих так і сталося. Що там з ними робили, я сказати не можу, бо після зникнення я цих людей більше не бачив.

Таким чином першими з Донецька виїхали люди, які не приховували своїх проукраїнських настроїв. Однак пізніше з'ясувалося, що ДНРівці явно сповідують принципи своїх натхненників - катів з НКВС / КДБ. Керуючись правилом чекістів «Хто не з нами, той проти нас», в поле зору терористів виявилися не тільки проукраїнські налаштованих громадян. Проблеми почалися і у людей аполітичних, налаштованих нейтрально. До таких себе в мирний час відносив і я.

Іншими словами, якщо Ви жили в під'їзді, де є фанатики ДНР, то потрібно було в ліфті, біля входу в під'їзд (в типово сусідських междусобойчиках) голосно озвучувати свою любов до Новоросії. Якщо ж ви розмов про принади життя в ДНР просто уникали, то активні Новороси починали поглядати в Вашу сторону. Після цього міг піти дзвінок з силових структур ДНР з вимогою з'явитися для уточнення «деяких питань». Мабуть, хапати поспіль всіх підозрілих людей у ​​керівництва ДНР тоді співробітників не вистачало, бо українська армія підійшла до Донецька впритул і майже всі сепари були зайняті там.
Однак я після такого дзвінка вирішив твердо: треба їхати, поки не пізно. Залишати рідне місто було дуже важко: кішки на душі не те що шкребли, а рвали її, душу, на дрібні шматки. Але краще жити вільним в чужому місті, ніж сидіти «на підвалі» в рідному.

Зараз же мою тривогу викликає наступне: терористи почали активно «підгортати» переселенців. У сепарских ЗМІ часто з'являються матеріали, що розповідають про те, як зараз добре в ДНР. Мовляв пишуть там: "Так безпорядок був", але це все в минулому. Навіть голова сепарів Захарченко особисто не проти того, щоб люди поверталися, і взагалі, в режимі он-лайн конференції готовий відповідати на запитання всіх охочих і давати їм поради.

Хочеться сказати: як би зараз не було економічно важко в Україні, переселенцям не варто ні в якому разі «вестися» на обіцянки терористів. Незадоволених сьогоднішнім станом речей сепаратисти можуть легко використовувати в своїх цілях. Вирішувати нагальні проблеми дуже важко, ніхто і не сперечається. Однак разом можна домогтися якщо і не торжества правди, то хоча б позитивних зрушень. А Донецьк - Донецьк, в недалекому майбутньому все одно буде українським. І ДНРівців ми якщо і будемо згадувати, то як кошмарний сон. Якщо, звичайно, самі не станемо знаряддям в їх спробах розхитати ситуацію в Україні.