Гра для розумників

Замість шахів – сто грамів та пончик
Хмельницький шахово-шашковий клуб, котрий нині є відділенням ДЮСШ №2, по праву можна назвати одним із найцентровіших спортивних та водночас інтелектуальних клубів Хмельницького. Ось вже 25 років він не змінює своєї адреси і знаходиться на одній із найзеленіших та найзатишніших вулиць обласного центру – Івана Франка, навпроти лазні №1. Хоча, свого часу, його намагалися продати під чергове місце громадського харчування, клуб вдалося врятувати. У приміщенні, збудованому за оригінальним проектом на спеціальних «подушках» (конструкція передбачає добудову ще одного поверху), зробили ремонт, замінили вікна, двері. Зараз у клубі займається у дві зміни близько ста дітей. А вечорами та з обіду по вихідних днях тут відбуваються справжні шахові бої між дорослими.

«Хмельницький практично не має справжніх шахових тренерів»
Виявляється, для обласного центру це справжня проблема. «Наші площі дозволяють навчати значно більше бажаючих, ніж є, – ділиться директор, – та ми не маємо потрібної кількості тренерів. Виявляється, навчати грати у шахи та шашки може лише людина, котра закінчила спеціальне шахове відділення у виші, чи, бодай, факультет фізичної культури. А, скажімо, випускник математичного факультету стати тренером з шахів вже не може...» Отож, нині у клубі лише три тренери. Один із них – Марина Зінгайла, котра, свого часу, якраз і закінчила шахове відділення у Львівському університеті. Пані Марина розповідає, що, окрім Львова, шахових відділень в Україні більше немає. Було ще одне у Києві, та і його тимчасово прикрили. А між тим, грати у шахи нині стало модно. «До нас дуже часто привозять своїх дітей доволі заможні батьки, – каже директор. – Роблять вони це свідомо, адже бути інтелектуально розвинутою людиною нині є модним. А шахи – той вид спорту, що спонукає дитину стати розумною, самостійною та мислячою». А ще, додає Марина Георгіївна, до шахового клубу приходять лише виховані діти. Навіть ті, хто у школі вважалися бешкетниками, після відвідування клубу кардинально мінялися. «Я спеціально відстежувала статистику стосовно того, як склалася доля наших учнів, – каже пані Марина. Так ось, серед тисячі дітей, котрі пройшли через наш клуб, лише троє пов’язали свою долю з криміналом». І все завдяки грі, яка вимагає максимальної задіяності розумових здібностей. Уявіть лише, що дітлахи, котрі тут навчаються, пам’ятають до 1000 партій і можуть зіграти з вами, сидячи до вас спиною.
Між іншим, тренери клубу в один голос твердять, що емоційного напруження та нервів гра у шахи вимагає чимало. Тому змагання з цього виду спорту емоційно не поступаються іншим, а, подекуди й перевершують їх.

«Найстаршому відвідувачу шахово-шашкового клубу майже 90 років»
Звісно, дорослі, а це переважно люди пенсійного віку, до клубу на навчання не приходять. Для старшого покоління гра у шахи стає, швидше, своєрідною віддушиною. А хтось сюди приходить, щоб рятуватися від самотності. Серед постійних відвідувачів клубу є навіть ті, хто приїздить до Хмельницького з району. Наприклад, Василь Огородник робить це ще з 1980-х років. Каже, що близькі жартують, що він «одержимий», та він готовий навіть пішки йти до Хмельницького, щоб зіграти хоча б одну партію. «Звісно, я можу й в селі з сусідом у шахи зіграти, – пояснює Василь Григорович, – але там доведеться пити чарку. А тут – «чистий спорт».
Нині старші відвідувачі клубу створили громадську організацію любителів шахів і пропадають у клубі днями. «Ввечері йдеш з роботи, – сміється Марина Георгіївна, – а вони грають у шахи. Повертаєшся зранку, а вони ще грають. Уявіть, цілу ніч програли і, все одно, розходитися не хочуть».
Хмельницький шахово-шашковий клуб працює щодня. Навчання у клубі безкоштовне.
Прийом дітей не залежить від віку і відбувається суто індивідуально.