Своя копійка, або Де відомі хмельничани заробляли свої перші гроші

Фото: Дмитра Скрипника та з архіву редакції

“Із копійки рублі робляться”, - твердить одна із народних українських приказок. Отож команда “Проскурівського телеграфу” вирішила дізнатися, де і яким чином заробляли свої перші карбованці відомі хмельничани.

Лілія Майорова, стиліст:
“Так одразу і не пригадаю, де заробила перші гроші. Те, що найбільше запам`яталось це — посада завідуючої перукарні. Туди пішла, щоб набратися досвіду. Зарплата була нете, що не велика, а, я б сказала, символічна. Саме тут зрозуміла, що посада — це не показник самореалізації, а ще пригадую, заробляла на тому, що стригла своїх шкільних вчителів”.
Михайло Соболь, заступник головного лікаря міської лікарні:
“Закінчивши університет, вступив у лави лікарів-інтернів, а тому мої перші гроші, першу заробітну плату отримав у стінах лікарні. Замолоду довелось також попрацювати і в студентських будівельних загонах, освоювали цілину аж у Казахстані. На ті часи ще й пристойні гроші давали, близько 730 карбованців. Пригадую, були ще й перші заробітки у якості фельдшера”.
Сергій Крамар, головний суддя Хмельницького господарського суду:
“Перший досвід і перші гроші після школи отримав на заводі електроприладів. Освоював професію настроювача електроапаратури. Платили за це смішні навіть на ті часи, чи то 70 чи то 100 карбованців. Будучи вже студентом мав підвищену стипендію (вчився на відмінно), а також був залучений до роботи будівельних загонів, довелося попрацювати на Харківщині. Отримував 500-600 карбованців, проте робота була досить важка, мішали бетон, носили цемент, як-то кажуть, “пахали, як коні”.
Василь Птащук, начальник міського відділу міліції
“Перші гроші заробив під час жнив, коли навчався ще у шостому класі. Працював у колгоспі і разом із однокласником розвантажували зерно. Перший заробіток склав 32 карбованці. На нього купив собі спортивного костюма і кеди, ще й трохи залишилося. Відтоді кожного літа підробляв у колгоспі. Коли косили горох, то сидів на косарці, яка була причеплена до трактора. Коли вона забивалася, я чистив. Потім був помічником комбайнера і, навіть зараз не соромлюся роботи у селі і з впевненістю можу сказати, що знаю ціну заробленим грошам”.
Микола Бенедищук, директор школи іконопису “Нікош”
“Перші гроші заробив, коли був школярем. Дуже хотілося купити нову фотокамеру. У ті часи дозволити собі таку розкіш батьки не могли, а тому я на два місяці влаштувався працівником на консервний завод. Отримував тоді ще й непогані гроші, пригадую, десь карбованців 250 точно заробив. Ось такі були мої перші заробітки”.