Хмельничани бігають. Але не масово

 Бігати — не лише корисно, а й цікаво. Принаймні так стверджують люди, які займаються цим видом спорту професійно або на любительських засадах. І в спеку, і в мороз, і в дощ можна побачити на стадіонах та вулицях міста бігунів. Вони бігають задля здоров’я, гарної фізичної форми та... душевної рівноваги.
Наприклад, 32-річний хмельничанин Володимир Макаренко бігає вже понад 10 років. “Я займаюся і взимку, і влітку, і в будні, і на вихідні. Тільки коли були сильні морози, пропускав тренування. Встаю рано, о 5.30, щоб після бігу встигнути на роботу, - розповідає Володимир. - Біг дає мені заряд бадьорості на цілий день, підіймає настрій, допомагає завжди бути у гарній формі”.
А 55-річна Маргарита Козій займається бігом переважно у теплу погоду, і робить це ввечері. “Колись я пробувала бігати зранку, але потім перейшла на вечірній режим. Так у мене виходить краще організувати свій час, та й організму приємніше. Я бігаю повільно і не багато, але відчуваю величезну користь для свого здоров’я”, - каже жінка. За її словами, біг ще й допомагає заспокоїти нерви та відновити душевну рівновагу.
Кореспондент “Проскурівського телеграфу” вирішила перевірити на собі користь та задоволення від ранкового бігу. Експеримент тривав три дні, кожного дня для пробіжки обиралося нове місце.
День перший. Парк І. Франка
У парку імені І. Франка було досить людно, як на шосту годину ранку у вихідний день — тут зібралися, мабуть, найбільші фанати активного способу життя, в тому числі і бігуни, різного віку: від повненького школяра до бадьорого дідуся. Якщо одні намотували кола навколо парку, інші робили зарядку, займалися на тренажерах та турніках. Помічено було навіть футболістів, які грали на спеціальному майданчику.
З погодою пощастило, світило лагідне сонце, тому займатися було одне задоволення. Щоб не перестаратися у перший день, бігала, доки не втомилася (за 10-15 хвилин оббігла парк по найбільшому радіусу з десяток разів). Після пробіжки — вправи на відновлення дихання та аеробіка.
Незважаючи на ранній підйом, цілий день почувалася бадьоро.
День другий. Парк М. Чекмана.
Зранку було похмуро та прохолодно. Вставати рано та йти на пробіжку не надто хотілося, до того ж боліли м’язи. Цього разу обрала парк ім. М. Чекмана, де з’явилася близько сьомої години ранку (будній день). Хоч парк значно більший за розмірами та мальовничіший, ніж парк Франка, бігунів зустріла значно менше. Можливо, саме через великі розміри, відсутність спеціальних бігових доріжок та густу рослинність шансів побачити однодумців значно менше.
Доки хаотично бігала алеями парку, зустріла чотирьох спортсменів: дівчину у навушниках, яка пронеслася повз мене, як комета, чоловіка з жінкою середнього віку, які бігли у парі, а також літнього чоловіка. Побачила, що багато хмельничан вигулюють собак, ще й часто великих і без поводків, тому пробігати повз них було трохи лячно.
Другого дня бігати було важче як фізично (кожен рух відгукувався біллю у м’язах), так і психологічно через похмуру погоду і “сонний” настрій. Зате прохолодна температура сприяла бігові у швидкому темпі. Щойно я почала “прокидатися” і отримувати задоволення, розпочався дощ, і бігти спринтерським темпом довелося на зупинку.
Цілий день позіхала, відчувала крепатуру.
День третій. Дендропарк
На щастя, на третій день експерименту трохи розпогодилося, ще й настали вихідні, тому за біг взялася з новим завзяттям та енергією.
Отож, субота, 7.30, дендропарк. Як і в попередні дні, бігунів можна перелічити на пальцях. Присутні велосипедисти та собачники.
Бігала не лише асфальтованими алеями, а й стежками, і навіть по траві, словом, куди ноги несли. На завершення — інтенсивна зарядка та прогулянка з милуванням природою та думками про вічне.
До речі, третього дня, хоч м’язи боліли ще більше, бігати було легше і приємніше. Мабуть, організм почав звикати до щоденних занять, здавалося, що відкрилося друге дихання. Виникла думка: а може, продовжити експеримент ще на кілька... місяців.
До речі
Чимало бігунів можна помітити на шкільних та університетських стадіонах. Хоч у зелених парках бігати приємно і роздольно, але перша умова, на яку звертають увагу бігуни, — близькість до дому. Є й ті, хто бігають вулицями, наприклад, по Свободи, Зарічанській. Які переваги таких маршрутів, залишається тільки гадати.