Навколо Азії за 436 днів

 Подружня пара Анна Думанська та Богдан Місюренко здійснили грандіозну та сміливу мандрівку: більше року вони подорожували Азією зі скромним бюджетом — півтори тисячі доларів на двох. Гроші в основному витрачали на візи, а їздили лише автостопом. За тривалий час, проведений у дорозі, хмельничани побачили багато цікавих і вражаючих місць, знайомилися із добрими і неординарними людьми, опановували місцеві мови, бували на весіллях та інших святах, відпочивали і працювали...
Крім яскравих вражень із мандрівки навколо Азії вони привезли бажання робити добрі справи, а ще — неоціненний досвід, яким готові ділитися з усіма.
- Така грандіозна мандрівка, мабуть, сильно змінила вас?
- Звісно, але зміни більше помітні іншим. А те, що ми самі помітили: ми стали більше посміхатися, в Азії так всі роблять, причому їхні посмішки щирі, справжні. Стали відкритішими, сміливішими, простішими, у нас сформувався позитивніший погляд на життя. Стали Україну ще більше любити, розуміти, що це наша Батьківщина, яку ми не хочемо змінювати, попри усі її недоліки.
- А готувалися довго до “навколоазійки”?
- Ідея виникла після подорожі Грузією, Вірменією і Туреччиною. Там ми краєм ока зазирнули в Азію і зрозуміли, що треба познайомитися з нею ближче. Інформаційна підготовка тривала близько трьох місяців, ми підготували маршрут на 100% вдома: коли є конкретна мета, зручніше і легше мандрувати.
Гроші збирали півроку. Побачили, що зібраної тисячі доларів навіть не вистачить на візи в усі країни, які ми запланували відвідати. Втім, вирішили не відкладати мандрівку на наступний рік, а ризикнули. Можна все життя працювати, збирати гроші, а подорожувати у старості. Але ми вирішили не прив’язуватися до грошей і отримати цей досвід зараз, поки молоді.
- Із 14 країн, у яких ви побували, є найулюбленіші, куди б хотілося повернутися?
- Всі країни дуже різні і цікаві по-своєму, мають і плюси, і мінуси, тому хотілося б вберегтися від порівнянь. До прикладу, Таджикистан цікавий своїми високими горами, Монголія — обширними територіями і юртами, Лаос — відсутністю цивілізації, Індонезія — чудовими людьми і вулканами, Китай — розмаїттям культур і традицій, Малайзія — симбіозом релігій. І цей список можна продовжувати. Просто про ті країни, де ми були довше, наприклад, Індонезія, Китай, залишилося більше спогадів, там тепер багато друзів.
Головне у подорожі — не міста чи природа, а люди. І автостоп дає чудову можливість ближче познайомитися з ними, з реальним життям в кожній країні. Коли немає грошей, тебе сприймають не як туриста, з якого можна отримати користь, а як гостя.
- Чи не притупилися враження наприкінці мандрівки?
- Спочатку ми дуже поспішали, щоб побільше побачити. Їхали інтенсивно: швидко оглядали міста, гарні місцевості, і знову в дорогу. Практично щодня були в дорозі. А через півроку настав бар’єр, коли все почало приїдатися. Стали повільніше пересуватися, більше гуляти, “зависати” на одному місці, більше уваги приділяли емоціям, спілкуванню з людьми.
- Під час подорожі ви вели он-лайн щоденник з цікавими розповідями і фотографіями. Хотілися поділитися своїми знаннями з іншими?
- Насправді ми створили групу vk.com/two.hitchhikers, щоб наші друзі і знайомі не питали весь час, де ми, як у нас справи. Спочатку на сторінку підписалося кілька людей, а тепер у нас понад півтори тисячі підписників. Настав момент, коли щоденник почав вести нас. Як результат, є послідовники, які планують або вже поїхали нашим маршрутом.
- На досягнутому не плануєте зупинятися? Вже пакуєте рюкзаки для наступної подорожі?
- Те, що ми будемо подорожувати і надалі, це точно. Звісно, не все життя автостопом. Можливо, колись з’явиться часткова осілість, ми заведемо дитину, знайдемо постійну роботу. Але це все у майбутньому.
Незабаром ми плануємо у Підмосков’я на автостопний фестиваль, потім хочемо об’їздити Європу, як довго — залежить від того, які візи вдасться отримати. Хочеться “закрити” Євразію. А на зиму плануємо знову у теплі краї. Можливо, це буде нова подорож у ті країни, які ми не подужали цього разу — Індія, Пакистан, Іран... А може нам захочеться осісти у якійсь країні і попрацювати там. Є багато варіантів розвитку подій, який обрати, ми ще не вирішили.
- А фінансовий бік питання?
- Подорож відкриває очі: тепер ми не боїмося залишитися без грошей, без даху над головою. Можна суміщати подорожі і заробіток. Наприклад, продавати статті і фото, працювати вчителем англійської чи гідом, займатися перекладами, працювати за фрілансом, постачати на батьківщину товари. Варіантів заробити гроші дуже багато. Коли вони потрібні, завжди з’являються. Наприклад, коли ми вирішили повернутися із Брунею в Україну літаком, Брунейська авіакомпанія подарувала нам квитки до Дубаю — найближчої до України точки своїх рейсів. А на квитки до Києва ми заробили, продаючи українські монети. Звісно, це була символічна торгівля: ми розповідали людям нашу історію, і кожен давав, скільки міг. Тим не менш, за три дні назбирали необхідну суму.
- Ви отримали чималий багаж знань. Як плануєте з ними ділитися?
- Ми викладаємо інформацію у своїй групі у “Вконтакте”, не лише враження і фото, а й корисну інформацію про країни, візові режими, ціни і тому подібне. Плануємо провести лекцію для хмельничан на тему, як подорожувати автостопом, а ще — написати книгу. Після того, як стільки людей поставилося до нас дуже добре, ми теж хочемо допомагати мандрівникам, чим зможемо.
Мандрівка у цифрах
У мандрівці були 436 днів.
Побували у 14 країнах: Росія, Узбекистан, Таджикистан, Монголія, Киргизія, Казахстан, Китай, В’єтнам, Камбоджа, Лаос, Малайзія, Таїланд, Індонезія, Бруней.
Витратили: 1500 тис. дол., щоденні витрати — близько одного долара на двох.
Проїхали автостопом 58775 км, в тому числі 3 тис. км по воді.
Їхали на:
818 автомобілях,
25 мотоциклах,
11 водних транспортних засобах.