Сім правил, як критикувати дитину

З «не можу» набагато легше боротися – батьки допоможуть, репетиторів знайдуть, ровесники підкажуть. А от боротьба з «не хочу» серйозніша. Як змотивувати учнів до навчання? Для усіх вчителів це виклик сучасності.

Нещодавно прочитала результати опитування серед педагогів. Найбільшою проблемою, яку ставили вчителі перед собою, було «Як зацікавити своїм предметом учнів? Як заставити їх вчитися?». Ми, учителі, не скільки повинні домогтися, щоб учень знав наш предмет на 100%, скільки хочемо допомогти учневі самому вчитися впродовж свого життя, знаходити джерела знань. Без сумнівів, найголовніше мати бажання вчитися. Сьогоднішні бажання визначають подальшу долю.

Є древня мудрість «Посій бажання, виникнуть думки. Думки народять вчинки. Вчинки сформують звичку. Звичка впливає на характер. Характер – надолю». Як посіяти ці корисні бажання вчитися у наших учнях?

Отже, які дієві та не дуже дієві методи мотивації, які застосовують учителя, щоб запалити ці бажання.
Найрозповсюдженішим методом безперечно є метод «батога». Він прийшов до нас ще з прадавніх часів. Тоді батоги використовувались буквально. Зараз, на щастя, фігурально. Метод «налякати, заставити, наказати».

Страх зазвичай асоціюється в нас з чимось негативним. Але, існує і корисний страх – це страх висоти, удара електричним струмом, небезпечних тварин, тощо. В школі цей метод «налякати» є у різних формах. Це і зауваження в щоденник, і позачергове прибирання в класі, і бесіда з батьками, і заборона на розваги (гру, похід) тощо, і зниження оцінок, тощо. Покарання бувають двох видів: «Що тобі буде за це?» «Чого не буде?».

Вчителі нерідко використовують цей метод «батога». Проте не завжди він працює. Для того, щоб дитина справді зробила правильні висновки, вона повинна зрозуміти причино-наслідкові зв’язки між своїм вибором і його наслідками (негативними). Не потрібно наказувати лише для того, щоб показати «хто тут хазяїн». Це приниження, а не мотивація до дій. Коли вчитель попередньо не обговорив правила, а потім наказує учнів за їх порушення, то плідної співпраці не вийде.

Отже, перш ніж застосовувати цей метод:

- Поясни, що потрібно робити;

- Покажи, що буде, якщо цього не зробити;

- Дай відчути наслідки;

- Поясни, поспівчувай, зроби висновки.

Сучасні діти дуже болісно реагують на покарання, критику. Для того, щоб досягнути результатів, ми повинні знати про деякі правила, яких слід дотримуватись, коли критикуєш або караєш.

1. Ніколи не критикуйте дитину, а тільки її вчинки.

2. Хваліть за старання більше, ніж за результат.

3. Пам’ятайте, що перед вами дитина.

4. Говоріть спокійно, виважено.

5. Зберігайте рівновагу «на 10 похвал - 1 критика».

6. Не порівнюйте «А ось, як я була/був в твому віці…А подивись на Васю, Петю і т.д.».

7. Дотримуйтесь конфіденційності – критика при сторонніх – табу.

Ми, вчителі ХХІ століття, повинні відходити від методу «батога», але якщо і застосовуємо якісь покарання у роботі з учнями, давайте робити це з батьківською любов’ю та розумінням.

Як ще позбутися «не хочу» у наших учнів, читайте у наступному блозі.