Народжені у новорічну ніч

Більшості із нас у дитинстві не раз доводилося чути від батьків, майже містичну історію про те, як ми у них з’явилися. Когось “приніс лелека”, інших “знайшли  у капусті”. Проте є щасливці, яким доля подарувала унікальну можливість – бути принесеними Дідом Морозом під новорічну ялинку! Як їм святкується, дізнавалися кореспонденти “Є Поділля”.
“В дитинстві я відчувала, що це надає якоїсь незвичайної “надзвичайності” моїй особистості, – розповідає перекладач Наталя Григор’єва, – серед моїх знайомих і друзів ніколи не було таких, що народилися 31 грудня. Проте згодом я зрозуміла, що за цю “надзвичайність” все-таки доводиться “платити”. На всіх вечірках з нагоди іменин друзів ми могли веселитися допізна. А посиденьки 31 грудня у мене вдома завжди виходили якимись “скороченими”, адже всі поспішали до своїх домівок зустрічати Новий рік в сімейному колі. Це трохи ображало, але довелося змиритися з тим, що в такий день свято аж ніяк не може вийти персональним, і ця подія завжди губитиметься в новорічній суєті”.
Хоча пані Наталя й народилася у році останньою, проте ніколи не відчувала себе наймолодшою серед однокласників. Скоріше навпаки – однією з найстарших. Тому що з’явилася на світ в останній день 1965 року, а школу закінчувала з дітьми, які народилися вже у 1966 році. “Шістдесятип’ятників” у її класі було всього лише шість чи сім. Лише серед них вона дійсно була наймолодшою. Уже в дорослому житті, пригадує жінка, якось 31 грудня, під вечір, колеги відкупорили пляшку шампанського. Хотіли поздоровити іменинницю та, звісно, відсвяткувати Новий рік. Наталин комп’ютер ще залишався невимкненим, коли раптом вона побачила повідомлення, яке надійшло на електронну пошту від одного з німецьких партнерів їхньої фірми. Там були рядки, які жінка, зізнається, запам’ятала назавжди: “Я довго не міг зрозуміти, чому всі люди сьогодні так радіють, запускають феєрверки, обіймають один одного та кричать “Ура!”. Аж нарешті збагнув: це ж з нагоди Вашого дня народження!”. 
Президент обласної Федерації стрільби з лука Андрій Сіньковський з’явився на світ 31 січня 1974 року. Але для того, аби син не “губив” рік, у свідоцтві про його народження батьки записали іншу дати – 1 січня 1975 рік. І хоча рік пан Андрій таки “зекономив”, проте з днем народження його традиційно починають вітати зранку 31 грудня. Для рідних воно, взагалі, набагато важливіше за Новий рік, зізнається чоловік. Люди, які з якихось причин ще не знають про “секрет” його народження, продовжують телефонувати і приходити із подарунками у перші дні січня. “Так і виходить, що святкувати мій день народження ми починаємо в грудні, а закінчуємо це робити вже наступного року”, – сміється Андрій. А ось із подарунками трапляється по-різному. Іноді вручають два, але найчастіше – один. Подружжя Швеців з Кам’янця-Подільського народилися в один день – 31 січня, але з різницею у рік. Володимир – о 20-й годині, Ірина – о 22-й. Проте, як і Андрія Сіньковського, “задля економії” батьки зареєстрували їх 1 січня.
Познайомилися Ірина з Володимиром ще у школі. І до того, як стати на весільний рушничок, розходилися і сходилися тричі. Проте, коли дізналися, що і він, і вона “знайшлися” у батьків у новорічну ніч, вирішили – це знак долі. І побралися!
Свої дні народження вони відзначають у ніч з 31-го на 1-ше, і завжди у великому колі рідних та друзів. Адже усі бажають потрапити на їхнє веселе потрійне свято. Швеці, як і інші наші герої, народжені у новорічну ніч, вважають себе особливими. Ніхто з них ніколи не шкодував, що у житті сталося саме так. “Я вдячна Богові за те, що Він обрав для мого народження саме цю дату, – каже Наталя Григор’єва. – Хоча б тому, що нам, тобто тим, хто народився 31 грудня, як правило, властиве почуття гумору. Адже нас зачали приблизно 1 квітня, у День жартів!”.