ye-logo.v1.2

Унікально: в селі на Летичівщині діє єдиний на Хмельниччині музей хліба

Суспільство 6545
Місцеві школярі – часті гості шкільного музею хліба
Місцеві школярі – часті гості шкільного музею хліба. Фото: Ірини Олійник

Розташований він у Сусловецькій школі.

Створити такий оригінальний музей свого часу задумала Майя Галіцька. Нині вона за заслуженому відпочинку, а гостей закладу радо зустрічає Наталія Вуйко, вчителька трудового навчання. І хто думає, що хліб – продукт не для тривалого зберігання, дуже помиляється, бо тут, у музеї, хлібні експонати зберігаються вже по кілька років. І навіть пахнуть, як свіжа випічка! Зрозуміло, щоб зберегти усю цю красу короваїв та паляниць треба володіти неабиякими секретами.

Хліб – не лише їжа

Про заснування такого музею хліба у сільській школі Майя Галіцька мріяла давно. А після відвідин київського музею хліба (тоді єдиного в Україні) вирішила цю справу в довгу шухляду не відкладати. З директором школи порозумілися, і кімнату для майбутнього музею виділили в лічені дні. Тоді саме була осіння пора, а тому, щоб зібрати перші експонати, вирішили влаштувати свято урожаю. Умілі газдині села напекли короваїв, і найкращі з них першими потрапили на полиці музею хліба.

У таких ємностях колись зберігали зерно.

Нині у музеї зібрано більше сотні хлібних експонатів. Тут є хлібини з різних регіонів країни та навіть з-за кордону. Серед особливо цінних експонатів – обрядова випічка: жайворонки, за допомогою яких колись весну закликали, весільні баранчики – символ достатку та плодючості майбутньої сім’ї, калита – традиційна паляниця, по якій ворожать на Андрія. та багато інших.

Музейні жорна цілком придатні до роботи

«Окрім хлібних експонатів, наш музей може похвалитися ще й колекцією дідухів, – розповідають у музеї. – Колись на Поділлі, як і в багатьох інших регіонах, дідух на різдвяні свята був у кожній хаті, бо наші предки вірили у його магічну силу нести достаток у дім. А ще в нашому музеї зберігається увесь інвентар, пов’язаний зі зберіганням зерна та випічкою хліба. Школярі допомогли зробити піч, сільчани принесли діжу, ночви, лопату, ціп. Знайшовся в когось у господі й солом’яник для зерна. Йому, до речі, вже більше ста років, а жодної дірочки не знайдеш. Такого солом’яника нині, мабуть, і ніхто не зробить. То колись майстри, які їх плели, були на вагу золота. І жорна цілком придатні для роботи, тож хоч зараз ними можна борошно молоти, аби лишень сили вистачило».

Жорна ще робочі.

Ще одна окраса музею – колекція рушників, бо ж традицію подавати хліб-сіль на вишиваному полотні здавна шанували у кожному селі.

Місцеві школярі – часті гості шкільного музею хліба. Вони залюбки допомагають збирати поетичні твори про хліб та доглядати за експонатами в музеї. «Коли діти навчаються любити хліб змалечку, то вони обов’язково виростуть відповідальними», – впевнена директор школи Тетяна Прус. І це має своє підтвердження, адже недарма Сусловецька школа належить до когорти унікальних шкіл: у 2006 році вона була визнана кращою в номінації «Соціокультурний центр села» та занесена до реєстру «100 кращих шкіл України», а у 2016-му отримала диплом обласного управління освіти як «Модель кращої сільської школи».

В музеї можна побачити обрядовий хліб.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую