Батько-тиран

Ірина та Анатолій одружилися у 1996 році. Чоловік саме навчався, тож з гуртожитку перейшов жити у двокімнатну квартиру молодої дружини. Все помінялося після народження доньки. Чоловік все рідше з’являвся вдома, мотивуючи постійною зайнятістю. «Він змінився після народження Олі, – розповідає Ірина. – Але я все терпіла. Коли у 2002 році чоловік балотувався на мера, йому потрібна була прописка у Хмельницькому. Він домовився, і всі документи зробили за півгодини. Я повірила. А потім стала помічати, що він «нерівно дихає» до куми Оксани. Згодом їх застукала вдвох. Подала на розлучення».

«У мене немає батька»

Жінка одночасно втратила чоловіка і подругу. Та її поневіряння тільки починалися. Квартиру отримала мати Ірини. У 1995 році жінка померла. Квартиру Ірина не приватизувала, а згодом прописала чоловіка. «Після розлучення він сказав
мені, що хоче половину квартири, і буде судитися, – каже Ірина. – Я його подала до суду на виселення. Суд першої інстанції був на мою користь. Він подав на апеляцію. Згідно з законом, якщо людина не проживає понад півроку, її можна виселити. А він тоді не жив з нами менше 6 місяців. Тому суд присудив йому 9,5 квадрата». Анатолій має ключі і час від часу навідується у квартиру. Два роки тому чоловік прийшов зі своєю співмешканкою Оксаною. «Вони прийшли і в моїй кімнаті почали обривати шпалери, – розповідає 11-річна Оля. – Батько казав, що для мене зробить ремонт, купить комп’ютер. А це все була брехня. Він мені нічого не купує, і не допомагає. На минулий день народження, коли мені було 10 років, подарував 20 гривень. Постійно наговорює на маму. У мене немає батька. Я не хочу, щоб він до нас приходив. Я його ненавиджу».
За словами жінки, після відвідин її колишнього з хати почали зникати документи, а згодом і гроші. «На свою кімнату повісив замок. Я встановила замок на двері своєї кімнати. Він вибив. Іншого разу порізав мені всі речі. Я ж заробляю лише тисячу гривень, а ще виховую доньку! Встановила на воду лічильники. Він тричі зривав пломби. Кожного разу доводилося викликати людей з водоканалу і платити по 90 гривень. А останній раз вони нам дали 1440 гривень штрафу», – каже Ірина. Численні звернення до міліції не дали жодних результатів.

Потрібно приватизувати квартиру на трьох

Сам же Анатолій каже, що все робить лише заради доньки, з котрою мати забороняє зустрічатися. «Я до цієї квартири нічого не маю, але там і не живу, – каже Анатолій. – Оті всі справи, в котрих мене звинувачують, то неправда. Нічого я не ламав. Ключі від квартири є у сторонніх людей. А квартирою я користуюся для спілкування з донькою. Колишня дружина наговорює на мене, і ще й доньку налаштовує проти. А та дитина ходить обірваною до школи. Я їй у всьому допомагаю. Єдиний вихід: приватизувати квартиру на трьох, а потім я перепишу її на доньку». Озброївшись інформацією, іду до школи.
«Наскільки мені відомо, батько родині не допомагає, – каже класний керівник Олі Альбіна Кошевко. – На батьківських зборах не був жодного разу. Двічі до мене підходив, ніби хотів здати гроші на клас, але чомусь забажав, щоб ми підтвердили це якимось актом. Врешті-решт, нічого не дав. А Оля вчиться непогано. Одягається охайно». Натомість на сполох б’є шкільний психолог. Каже, що Оля стала замкнутою. Вона дуже болісно пережила розлучення батьків. А нині повністю виключила батька зі свого життя.

«На похорони батька пішов в сауну»

Характеристику Анатолію ми попросили дати його найближчих людей. «В дитинстві був слухняним хлопчиком, – розповідає мати Анатолія Галина. – А потім зовсім забув про нас. Ще коли якусь курку чи поросятко тримали, то заїжджав. А як батько нездужав, п’ять років його не було. Батькові ноги ампутували, він криком кричав, що хочу сина побачити. А той не приїхав». «Я розповім одну історію, а ви судіть самі, – каже рідна сестра Анатолія Людмила. – Коли помер батько, Толі подзвонили з самого ранку. Він приїхав аж ввечері. Побув з півгодини і пішов ночувати до сусідів. На ранок його немає. Батька виносять з хати, а його нема. В останній момент прийшов на цвинтар. Сказав: «Батьку, прости», і на тому все. А знаєте, де він був увесь день? Ходив в сауну».

Винен 13 600 гривень аліментів

За словами Ірини, Анатолій не платить за комунальні послуги. І оскільки він прописаний у квартирі, жінка не може взяти доводку на субсидію. А державна виконавча служба через несплату аліментів наклала арешт на його майно. «У нього 13 тисяч 600 гривень заборгованості по аліментах, – розповідає старший державний виконавець першої міської державної виконавчої служби Віталій Грицаюк. – Оскільки його нерухоме майно – це кімната у квартирі, де проживає його колишня сім’я, то було прийняте рішення накласти арест на автомобіль «Шевроле». Є у нього друкарня, але знайти її неможливо. Якщо він не сплатить аліментів, я звернуся з поданням до міліції про порушення проти нього кримінальної справи».