Приклад і гордість: У Хмельницькому попрощалися із тероборонівцем Назаром Макаренком

Мужні військові різного віку, спортсмени, однокласники, колеги, друзі, сусіди рідні та близькі, чимало просто вдячних хмельничан… Усі зі сльозами на очах. Усі прийшли попрощатися із 25-річним Назаром Макаренком. Сьогодні, 29 травня його провели в останню путь і похоронили на Алеї Слави у Хмельницькому. 

Він пішов захищати країну, разом зі своїм батьком Олегом Анатолійовичем, який це робить ще з 2014 року. Вони разом пішли до лав територіальної оборони, разом поїхали на схід, разом були в одному приміщенні, коли туди «прилетіло» від російських загарбників. Батько для Назара завжди був прикладом. Про це згадав у прощальній промові міський голова Олександр Симчишин. 

«Назаре, я впевнений, тепер ти є гордістю для всіх нас, для всіх українців і точно є прикладом для наших дітей», — сказав Олександр Симчишин

«У 2019 році, на День незалежності, я мав честь вручати грамоту його батькові, Олегу Анатолійовичу. Тоді, Назар виставив фото і написав: батько, який є прикладом і гордістю для своїх дітей. Так от Назаре, я впевнений, тепер ти є гордістю для всіх нас, для всіх українців і точно є прикладом для наших дітей», — сказав Олександр Симчишин. 

Попрощатися із Назаром Макаренком прийшли побратими, друзі, колеги, вдячні хмельничани.

З дітьми Назар Олегович Макаренко працював у мирному житті й точно знав, який приклад треба показувати. У спортивно-культурному центрі «Плоскирів» Назар очолював секцію тайського боксу і завжди знаходив спільну мову з дітьми, адже він був для них авторитетом. За словами колег Назара, він запам'ятався усім світлою і щирою людиною. 

«Назар працював у спортивно-культурному центрі «Плоскирів», керував секцією тайського боксу. Ми запам’ятаємо всі дуже світлою людиною, він завжди знаходив підхід до діток. Його дуже поважали батьки і колеги, це дуже велика втрата для нас», — каже колега загиблого Ольга Шевцова.

Як сказати серцю, що немає сина, немає чоловіка, немає батька… Ці питання в нікуди й, разом із тим, у саме серце задає капелан Олег Макровський. Він каже, ніхто не в змозі оцінити жертву, яку платить родина загиблого Героя, адже немає таких слів, які можуть розрадити та потішити рідних. Разом із тим, це дуже висока ціна, яку і загиблі, і рідні платять за незалежність і цілісність України. 

Співчуття та запевнення у пам’яті від Збройних сил України висловив полковник Вадим Жураковський. 

«Сьогодні ми пройшли провести в останню дорогу сина, чоловіка, батька, нашого Героя. Дякую вам за виховання такого сина, такого бійця, Героя! Бо це наш Герой і ми маємо його пам’ятати завжди!» — сказав Вадим Васильович.

Пам’ятати маємо усіх 37 героїв, яких Хмельницький провів в останню путь і всіх, кого втратила Україна, від початку повномасштабного вторгнення російських військ на нашу територію.